Відповідальність за злочини на ґрунті гомофобії і транс фобії: реалії судових рішень

Грудень 19, 2016 | Новини

В ході підготовки публікації «Обличчя ненависті. Злочини та інциденти на ґрунті гомофобії і трансфобії в Україні у 2014-2016 роках» ми звернулись до даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо існуючої судової практики у справах про злочини, скоєні з мотивів гомофобії. Огляд судових рішень (вироків, ухвал) у таких кримінальних провадженнях показав, що більшість з них ухвалені щодо злочинів проти життя та здоров’я особи (умисне вбивство, тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості). Найчастіше такі злочини вчиняються, як це вказують суди, на «ґрунті особистих неприязних відносин, пов’язаних з нетрадиційною сексуальною орієнтацією». Потерпілими є винятково чоловіки-геї.

В цілому, спостерігаються такі загальні тенденції:

1) більшість злочинів належать до категорії тяжких та особливо тяжких (покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а також понад 10 років і довічне позбавлення волі, відповідно);

2) більшість злочинів вчинена з особливою, невиправданою жорстокістю щодо потерпілого (наприклад, велика кількість ножових поранень, намагання вчинити показову страту, розчленування трупу);

3) розповсюдженою практикою є вибір обвинуваченим/його захисником тактики захисту, за якої дії обвинуваченого викликані, начебто, протиправним посяганням потерпілого на здоров’я та статеву свободу і недоторканість обвинуваченого. При цьому, такі дії, начебто вчинені потерпілим, з позиції захисту призводили до стану афекту в обвинуваченого, що суттєво впливає на кваліфікацію злочину. Втім, суди до такої тактики захисту ставляться критично, зазвичай, об’єктивно оцінюючи реальні мотиви скоєння злочину. Лише в одному випадку судом апеляційної інстанції було змінено кваліфікацію злочину з умисного вбивства (частина 1 статті 115 Кримінального кодексу України) на вбивство, скоєне у стані сильного душевного хвилювання (стаття 116 ККУ);

4) досить частою є ситуація, коли злочинці обирають жертву саме за ознакою сексуальної орієнтації, вважаючи, що потерпілий не звернеться до правоохоронних органів – наприклад, соромлячись своєї сексуальної орієнтації;

5) більшості випадків йдеться про сукупність злочинів, а саме, злочини проти життя та здоров’я поєднані зі злочинами проти власності.

Як нам здалося, широкому загалу буде цікаво ознайомитись с витягами з деяких судових ухвал та вироків. Ухвали та вироки цитуються мовою оригіналу.

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 25.04.2016 р. у кримінальному провадженні №12015220280001356 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57354679) ОСОБА_4 визнано винуватим:

  • у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі,
  • у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;
  • остаточно призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.

Дійсно в висновку судово-медичної експертизи № 19\251-Дт\15 від 28.08.15 року у п. 24 вказано, що згідно медичним, літературним та художнім даним гомосексуалізм не призводить до «страждання».

Дані висновки ніяк не протирічать один одному, тому що за медицинськими, літературними та художніми даними гомосексуалізм не є хворобою, а є нормою. Це свідчить лише про сексуальну орієнтацію людини за її вільним вибором.

З’ясований по справі мотив скоєння ОСОБА_4 убивства потерпілого – на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з приводу намагання ОСОБА_5 вступити ОСОБА_4 у статевий зв’язок. Інших мотивів дій обвинуваченого по справі не встановлено. Усі докази по справі є належними та допустимими і достовірними.

Крім того, обвинувачений займався спортом, був боксером та борцем, займався цим на професійному рівні, їздив на змагання, правою рукою вижимав вагу 30 кг, а лівою – 20 кг, тобто міг застосувати різні спортивні і силові прийоми, щоб вивільнитись від обіймів потерпілого, який напав на нього з ціллю скоєння статевого акту .

Але обвинувачений віддав перевагу ножові, який знаходився у дверцятах машини, та завдав потерпілому без необхідності дванадцять ударів ножем, спричинивши тілесні ушкодження.

Затим обвинувачений обдумано почав скривати сліди злочину: викинув ніж у зарості біля гаражу знайомого на СТО у м. Харкові та викинув рюкзак і продукти потерпілого на смітник, які не знайшли.

І мало того, дождавши глибокої ночі у день вбивства ОСОБА_5, тобто через декілька годин після скоєння злочину – обвинувачений обдумано, умисно і цинічно забрав з квартири потерпілого крім ноутбука, через який вони спілкувалися – також і інше майно, викрадати яке не мало сенсу для приховування слідів убивства потерпілого.

Суд приходить до висновку, що до показань обвинуваченого в частині скоєння вбивства із-за знаходження у стані психологічного афекту необхідно відноситися критично та розцінює їх як обрану ним форму свого захисту і бажання зменшити відповідальність за скоєний злочин.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26.08.2016 р. у справі №488/5236/15-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/60011655) апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 залишити без змін.

Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14.06.2016 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання:

  • за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк – 9 років 6 місяців;
  • за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
  • призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Так, обвинувачений у суді пояснив, що познайомившись із потерпілим через соціальну мережу Інтернет як з особою нетрадиційної сексуальної орієнтації, 29.10.2015р. зустрівся із ним та після сумісного відпочинку у різних розважальних закладах приїхали до місця мешкання потерпілого, де він залишився ночувати. Уночі, його розбудив потерпілий, який був повністю роздягнутий та вчиняв розпусні дії. Така поведінка потерпілого привела його в стан сильного душевного хвилювання і, намагаючись припинити такі дії, він різко піднявся з ліжка, схопив потерпілого за шию, і сильно стиснувши за шию руками перекинув його через себе на диван. Від падіння потерпілий став хрипіти, а потім помер. Після чого, побоюючись, що ОСОБА_6 під час його сну міг зробити непристойні фотознімки чи відеозапис з його зображенням, він забрав належні потерпілому технічні пристрої мобільний телефон та ноутбук, та, крім того, 300грн.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, показання обвинуваченого щодо стану афекту, тобто раптового сильного душевного хвилювання, яке могло б вплинути на усвідомлення його дій, висновком судово-психіатричної експертизи №198 від 13.05.2016р., згідно з яким, ОСОБА_3 на момент вчинення злочину та в теперішній час психічним захворюванням не страждає та не страждав раніше. В стані фізіологічного афекту чи в іншому емоціональному стані, який чинив би суттєвий вплив на його свідомість, поведінку чи інтелектуально-вольовий контроль ОСОБА_3 не знаходився.

У суду не виникає сумнівів щодо об’єктивності вказаного висновку, оскільки, він узгоджується з іншими доказами у справі.

Зокрема, даними про те, що про нетрадиційну сексуальну орієнтацію потерпілого, обвинуваченому було заздалегідь відомо. Адже, обвинувачений познайомився з потерпілим через соціальні мережі, де той був зареєстрований на сайті осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Після відпочинку у розважальних закладах він, на запрошення потерпілого, пішов до нього додому переночувати.

Тобто, обізнаність обвинуваченого про нетрадиційну сексуальну орієнтацію потерпілого, а також обстановка, у якій вони опинились тієї ночі, виключає несподіваний для обвинуваченого характер дій потерпілого, про які він вказує.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь які дані про наявність ознак боротьби між обвинуваченим та потерпілим, тобто будь якої агресивної поведінки потерпілого по відношенню до обвинуваченого.

За такого, доводи сторони захисту про розпусну, протиправну чи агресивну поведінку потерпілого, яка передувала вчиненню злочину, та стала причиною афективного стану обвинуваченого і потягла вбивство потерпілого у стані афекту, є голослівними.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12.02.2013 р. у справі № 2506/8361/2012 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/29403591) вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.11.2012 р. залишено без змін.

Цим вироком ОСОБА_5:

  • засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України з призначенням покарання у виді 12 років позбавлення волі;
  • за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 років обмеження волі;
  • остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.

Стверджує, що жодного наміру на вбивство останнього не мав, а хотів лише захистити свою статеву свободу, гідність, життя від протиправного посягання з боку ОСОБА_6 Судом не було взято до уваги висновки експертизи №354 від 23.05.2012 року відповідно до якої ОСОБА_6 був особою нетрадиційної статі, а отже це є підтвердженням того, що він міг здійснити сексуальне насильство відносно нього. Звертає увагу суду на те, що в нього був намір лише подолати насильство відносно нього, та припинив наносити удари ОСОБА_6 тоді, як останній припинив відносно нього насильницькі дії. Під час призначення покарання просить суд врахувати його щире каяття, визнання своєї вини у вчиненні злочину передбаченому ч. 3 ст. 357 КК України, відсутність судимостей, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивні характеристики, з’явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину визнання цивільного позову потерпілої.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_5 дії ОСОБА_6 сприймав як реальну загрозу життю, своїй статевій свободі та недоторканості, в зв’язку з чим, не бажаючи смерті потерпілого, перевищив межі необхідної оборони та завдав такі тілесні ушкодження, які потягнули за собою смерть ОСОБА_6, в зв’язку з чим його дії необхідно перекваліфікувати на ст. 118 КК України, є необґрунтованими.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.06.2016 р. у справі № 214/4781/15-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58443463) ОСОБА_4 визнано винуватим у пред’явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та захисту про те, що тілесні ушкодження ножем ОСОБА_1 він завдав з метою самозахисту від протиправних дій останнього, та відсутність в його у діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, перевірено судом, однак розцінюються як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути відповідальності за вчинене, враховуючи наступне.

За встановлених у даній справі обставин обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_1, який є чоловіком нетрадиційної орієнтації, познайомились напередодні через мережу Інтернет. Після чого потерпілий ОСОБА_1 запросив обвинуваченого ОСОБА_4 до своєї кімнати АДРЕСА_8. Конфлікт виник спонтанно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з приводу різного ставлення до інтимних стосунків, в результаті якого ОСОБА_4 схопив зі столу ніж та утримуючи його в правій руці завдав потерпілому ОСОБА_1 сім ударів в ділянку грудей, живота, лівої руки, лівого стегна та поперекової області, спричиняючи таким чином останньому тілесні ушкодження.

При цьому суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4 про нанесення потерпілому ОСОБА_1 ударів ножем з метою захисту від протиправного посягання останнього на його здоров’я, оскільки згідно висновку експерта ОСОБА_9 № 2756 від 23.12.2014 року, виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_1 за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, які виникли 27.11.2014 року від семикратної дії плескатого колюче-ріжучого предмету (предметів) типу клинка ножа або іншого предмету з такими ж властивостями, не дає суду підстав для висновку про наявність суспільно небезпечного посягання, а відповідно й акту захисту, яке б виправдало заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого.

Приговором Заводского районного суда г. Днепродзержинска Днепропетровской области от 25.12.2014 г. в деле № 415/1698/12 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51896192) ОСОБА_4 признан виновным в совершении преступлений предусмотренных ст. 115 ч.2 п.4, 13, ст. 185 ч.1 УК Украины и ему назначено наказание:

  • по ст. 115 ч.2 п.п.4,13 УК Украины в виде пожизненного лишения свободы;
  • по ст. 185 ч.1 УК Украины в виде 2 лет лишения свободы;
  • окончательно определено наказание в виде пожизненного лишения свободы.

От своих показаний на досудебном следствии, о том, что конфликт с ОСОБА_5 был спровоцирован последним, когда тот якобы предлагал вступить с ним в гомосексуальную связь, отказывается. Это выдумано им с целью смягчить ответственность, как это было ранее при его первой судимости за умышленное убийство.

Як бачимо в попередніх випадках суд відхилив намагання захисту розглядати гомосексуальність жертви, як обставину, що зменшую провину злочинця. Наступна справа є прикладом протилежного підходу.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.11.2013 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35641594) ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 115, ч. 1 ст.185 КК України та призначено йому покарання:

  • за ч. 1 ст. 115 КК України – у вигляді 10 років позбавлення волі;
  • за ч. 1 ст. 185 КК України – у вигляді 2 років позбавлення волі.
  • остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27.03.2015 р. у справі №473/2527/13-к (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43349956) вказаний вирок змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_3 з ч.1 ст.115 КК України на ст.116 КК України та призначено йому покарання в виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи № 579 від 23.05.2013 р., ОСОБА_3 в момент скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення перебував у стані фізіологічного афекту, який може розглядатися як підстава сильного душевного хвилювання.

Цей висновок експерт-психолог обґрунтовує тим, що хоча попередні взаємовідношення між обвинуваченим та потерпілим не мали конфліктного характеру, проте, перед подією мав місце миттєвий, несподіваний, швидкоплинний міжособистий конфлікт, оскільки потерпілий навмисно та свідомо сексуально посягнув на чоловічу честь і гідність обвинуваченого, тобто зачепив глибоко особисто значимі для ОСОБА_3 життєві сенси: чоловічу честь, гідність, бачення себе, самооцінку, авторитет.

Дії самого ОСОБА_3 характеризуються як зворотно-захисні – тобто зумовлені ситуацією, яка характеризується зовнішніми ознаками реальної гомосексуальної спрямованості у бік обвинуваченого.

Поведінка потерпілого ОСОБА_8 була не сумісною із системою життєвих цінностей обвинуваченого, відрізнялась різкою негативною направленістю, зневажливим відношенням до обвинуваченого.

Це потягло порушення свідомого вольового контролю за діями та поведінкою з боку ОСОБА_3, зниження здатності до цілеспрямованої регуляції свої поведінки під час події, неадекватне сприйняття та відстрочене усвідомлення ним скоєного.

Допитаний апеляційним судом експерт-психолог ОСОБА_10, яким складено зазначений висновок, підтвердивши його у судовому засіданні, також надав пояснення, що з урахуванням статусу ОСОБА_3, як особи, що неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності і відбувала покарання у місцях позбавлення волі, та його життєвих цінностей і негативного ставлення до гомосексуальних домагань щодо себе, поведінка потерпілого була для нього настільки вкрай образливою, а також несподіваною (неочікуваною), що миттєво викликало у нього афект та сильне душевне хвилювання, через що він у значній мірі втратив контроль над своїми діями та здатність керування ними.

Про те ж свідчить конкретно ним скоєне, велика кількість ударів – 32, фізичний стан після вбивства, який за відповідною медичною практикою, є саме таким, що викликається сильним душевним хвилюванням.

За відсутності очевидців (свідків) події та з урахуванням неодноразових пояснень ОСОБА_3 щодо обставин вчиненого, відсутні і підстави для сумніву у правдивості наданих ним свідчень.

Цікавий випадок про відвід слідчого через його уявну чи дійсну гомосексуальність.

Ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 16.08.16 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід слідчому у кримінальному провадженні № 12015220490004872 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59718701):

ОСОБА_3 І Т., слідчий суддя вважає, що його доводи щодо не ознайомлення з матеріалами кримінального провадження є підставою для оскарження дій слідчого відповідно до вимог ст..221 КПК України, як і не розгляд його клопотань відповідно до вимог ст..220 КПК України. Посилання ОСОБА_1 на нетрадиційність орієнтації слідчого також не може бути підставою для відводу слідчого.

А в цьому випадку підозрюваному у злочини пом’якшили запобіжний захід через його гомосексуальність.

Ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2015 р. у справі 127/16253/15-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/48165753) за результатами розгляду клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 про зміну підозрюваному ОСОБА_1, у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 153 ч. 2 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід.

Враховуючи те, що з моменту обрання даного запобіжного заходу виникли нові обставини, які не розглядались слідчим суддею, підстави для цього наступні. Досудовим слідством у справі допущені прояви упередженого відношення до його підзахисного, який в силу його фізичних вад (нетрадиційної сексуальної орієнтації) згідно ст. 10 КПК України має право користуватися додатковими гарантіями для захисту своїх прав та законних інтересів, повагою до людської гідності, тоді як поміщення ОСОБА_1 під варту в умовах сьогодення є ніщо інше як свідоме сприяння здійсненню над ним фізичної та психологічної напруги зі сторони інших слідчоарештованих (що постійно вчиняється за його словами) може призвести до психічного розладу здоров’я (чому вже є прояви), суїциду чи до інших непередбачуваних наслідків.

Кілька вироків та ухвал щодо розбійних нападів на гомосексуалів.

Приговором Шевченковского районного суда г. Киева от 20.02.2015 г. в деле №1-1508/11 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42810988#) суд признал обоих виновными в совершении разбоя, умышленном уничтожении имущества и умышленном убийстве с отягчающими обстоятельствами:

  • ОСОБА_16 признать виновным в совершении преступления, предусмотренного:
  • ч. 2 ст. 194 УК Украины и назначить ему наказание в виде –6 лет лишения свободы;
  • ч. 4 ст. 187 УК Украины и назначить ему наказание – 10 лет лишения свободы с конфискацией части от всего имущества, которое находится в его частной собственности;
  • п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 УК Украины и назначить ему наказание – 14 лет лишения свободы с конфискацией всего имущества, которое находится в его частной собственности;
  • окончательное наказание 14 лет лишения свободы с конфискацией всего имущества, которое находится в его частной собственности.
  • ОСОБА_14 признать виновным в совершении преступления, предусмотренного:
  • ч. 2 ст. 194 УК Украины и назначить ему наказание в виде 6 лет лишения свободы;
  • ч. 4 ст. 187 УК Украины и назначить ему наказание в виде 9 лет лишения свободы с конфискацией части от всего имущества, которое находится в его частной собственности;
  • п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 УК Украины и назначить ему наказание в виде – 12 лет лишения свободы с конфискацией всего имущества, которое находится в его частной собственности;
  • окончательное наказание в виде 12 лет лишения свободы с конфискацией всего имущества, которое находится в его частной собственности.

18.02.2011 года в при встрече ОСОБА_14 рассказал ОСОБА_16 о своем знакомом ОСОБА_18 (потерпевший), сообщив, что последний научный деятель и работает заместителем директора института, а также то, что последний нетрадиционной сексуальной ориентации.

Сделав вывод о том, что по месту жительства потерпевшего могут храниться ценные вещи, ОСОБА_16 и ОСОБА_14 решили завладеть имуществом ОСОБА_18.

На следующий день злоумышленники под предлогом интимных отношений вместе с потерпевшим пришли в его квартиру.

ОСОБА_16 начал делать потерпевшему массаж, а ОСОБА_16 тем временем подготовил орудие преступления. В результате потерпевшего убили, смерть наступила от множественных ножевых ран с развитием кровопотери.

В результате общих преступных действий ОСОБА_16 и ОСОБА_14, согласно заключения судебно-медицинской экспертизы № 26, 39-562 от 28.04.2011, ОСОБА_18 были причинены следующие телесные повреждения:

  • 5 ушибленных ран головы;
  • 34 колото-резаных ран шеи, туловища, конечностей.

В совокупности все описанные повреждения привели к кровопотери и смерти имеют признаки тяжких телесных повреждений, по критерию опасности для жизни.

Смерть ОСОБА_18 наступила от множественных колото-резаных ран и резаных ран тела с повреждением сосудов и внутренних органов с развитием кровопотери.

Злоумышленники также пытались скрыть следы преступления, имитировав поджог квартиры и ограбление.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2016 року у кримінальному провадженні № 12015100080000615 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59402086) засудив:

  • ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України, за яким призначити йому покарання:
    • за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років із конфіскацією всього належного йому майна;
    • за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років;
    • остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
  • ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, за яким призначити йому покарання:
    • за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього належного йому майна;
    • за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
    • остаточне покарання ОСОБА_5 призначити у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного йому майна.
  • ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396 КК України, за яким призначити йому покарання:
    • за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
    • за ч. 1 ст. 396 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
    • остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

У 2015 році у невстановлений слідством час у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 вчинити розбійний напад на особу нетрадиційної сексуальної орієнтації.

Суть розробленого плану скоєння вказаного злочину полягала в тому, що ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, а саме – сайти знайомств, мали познайомитись з особами нетрадиційної сексуальної орієнтації з метою подальшої зустрічі з останніми для вступу у статевий акт неприроднім способом. При цьому, ОСОБА_4 мав виконувати роль особи з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. У подальшому, під час вказаних зустрічей ОСОБА_4 буде повідомляти ОСОБА_5 про час і місце зустрічей, в ході яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснюватимуть розбійні напади. ОСОБА_5 на дану пропозицію ОСОБА_4 погодився, тим самим вступив з останнім в попередню злочинну змову.

Насилля до потерпілого він не застосовував, оскільки про це домовленість у нього з ОСОБА_4 була ще із самого початку. Він не бив потерпілого, тільки штовхнув його зі спини, коли заштовхував в квартиру. Йдучи на розбій, вони розраховували на те, що особа нетрадиційної сексуальної орієнтації, запросивши до себе іншу особу для сексуальних розваг, не буде про це нікому розказувати. Під час розбою раптових домовленостей на вчинення вбивства потерпілого не було. 

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.03.2016 р. у справі № 199/3106/15-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56361331) вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2015 року залишено без змін.

Вироком суду першої інстанції:

ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці;

ОСОБА_3 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

За обставин викладених в вироку, 10 березня 2015 року, приблизно о 02-30 годин ОСОБА_4, знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1, побачив текстове повідомлення на телеканалі «Мега», в якому невідомий чоловік бажав знайомитись з чоловіками для інтимних відносин, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Того ж дня, приблизно о 03-00 годині ОСОБА_4 подзвонив по вищевказаному повідомленню, – не знайомому йому чоловікові – потерпілому ОСОБА_6, який у розмові з ним запропонував зустрітись для інтимних відносин, на що ОСОБА_4, переслідуючи мету на відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_6, та розраховуючи, що потерпілий з приводу свого сорому відносно нетрадиційної сексуальної орієнтації не звернеться до правоохоронних органів, дав свою згоду та запропонував зустрітися за місцем свого мешкання.

А ось справа послідовників різноманітних рухів боротьби з педофілами, а по суті –звичайних здирників, шантажистів.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2016 р. у кримінальному провадженні № 12015100070006947 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58704306):

  • ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, та призначено йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки і шість місяців;
  • ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.

З метою вчинення злочину вищевказані особи розробили злочинний план з розподілом ролей. Відповідно до домовленостей ОСОБА_2 через всесвітню мережу Інтернет повинен був познайомитися з чоловіком нетрадиційної орієнтації та домовитися з ним про зустріч за місцем проживання останнього. В подальшому ОСОБА_2 повинен був прибути за місцем проживання чоловіка з нетрадиційною орієнтацією, а через деякий час, оцінивши обстановку, посприяти, щоб до квартири, де проживає останній, потрапили ОСОБА_1, особа №1 та інша невстановлена особа. Після цього згідно попередніх домовленостей особа №1 та інша невстановлена особа, шляхом застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я, повинні були подолати можливий опір потерпілого, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слідкувати за обстановкою та шукати у квартирі цінні речі.

Після цього особа №1 та невстановлена особа почали погрожувати ОСОБА_5 фізичною розправою з тією метою, щоб той сказав, що він є педофілом запросив до себе шістнадцятирічного хлопця, щоб вступити з ним в статевий зв’язок, а ОСОБА_2 знімав це на відео за допомогою мобільного телефону. Потім ОСОБА_5 повідомили, що ще вийдуть з ним на зв’язок, щоб той перерахував грошові кошти в сумі 4000 грн. на картку «Приватбанку», яку перед цим знайшли у квартирі.

До суду потрапили ще ось такі справи.

Вироком року Сосницького районного суду Чернігівської області від 11.11.2015 р. у справі № 739/1126/15-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/53395899) засудив:

  • ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.189 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі; ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки;
  • ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.189 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі; ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання про те, що 14.01.2015 року біля 4 години він вийшов з будинку і мав намір йти з другом засівати. Як тільки вийшов з будинку, його зустрів ОСОБА_3 з питанням куди йдеш? та що в пакеті? Потім почалася розмова щодо його нетрадиційної орієнтації. В ході розмови у них виник конфлікт. ОСОБА_2 схватив його за курточку і вдарив по нозі. Він впав. ОСОБА_3 вдарив його в обличчя. Вони почали запитувати чи є в нього гроші. Він сказав, що грошей з собою не має, тільки вдома. ОСОБА_2 тримав, а ОСОБА_3 казав неси гроші, які в тебе є. ОСОБА_2 сказав ,що в нього є одна хвилина ,щоб винести гроші. ОСОБА_2 казав, що якщо буду кричати, то зламає кадик. ОСОБА_3 запитував в грубій формі про гроші. Вони вимагали винести 100 грн. з будинку. Після цього він пішов додому, щоб попросити допомоги у вітчима. Погрози він сприймав реально, оскільки обвинувачені до вимагання грошей завдали йому декілька ударів.

Вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 09.12.2014 р. у справі №316/2058/14-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41814748) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково. Показав, що 22 липня 2014 року приблизно о 22.00 год., він знаходився біля магазину «Лісова Пісня», який розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд 13-А, він був тверезим. Побачив свого знайомого – ОСОБА_2, між ними виникли неприязні стосунки через, як він вважає, нетрадиційну сексуальну орієнтацію потерпілого. Він бив потерпілого кулаками, розбитою пляшкою не бив, алкогольні напої в той вечір не вживав. Після побиття потерпілий впав в кущі. Згоден, що крім нього ніхто потерпілого не бив.

Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 17.05.2013 р. у справі № 1-760/159/2013 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/31310960д/):

  • Визнати винним ОСОБА_13 ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України і призначити йому покарання:
  • за ч. 1 ст. 357 КК України із застосуванням ст.ст. 98, 100 КК України у виді громадських робіт на строк до 100 годин;
  • за ч. 1 ст. 186 КК України у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
  • за ч. 2 ст. 296 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
  • остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
  • На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_13 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
  • Визнати винним ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 296, ст. 198 КК України і призначити йому покарання:
  • За ст. 198 КК України у виді 1 (один) рік 6 (шести) місяців позбавлення волі;
  • за ч. 2 ст. 296 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
  • остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
  • На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 свою вину у вчиненні хуліганських дій відносно потерпілого ОСОБА_9 визнав повністю, а щодо зберігання чужого майна одержаного злочинним шляхом визнав частково та пояснив, що 26.05.2012 року, приблизно о 05.00 годині він разом з ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ОСОБА_13, проходив по вул. Гарматна в м. Києві, де побачив раніше йому невідомих ОСОБА_9 та ОСОБА_17, які йшли попереду, в яких була дивна поведінка: вони йшли тримаючись за руки. У ОСОБА_9 на плечі була сумка. Коли вони пройшли за ними приблизно 10 метрів, то побачили, що ОСОБА_9 та ОСОБА_17 почали цілуватись, чим розізлили їх.

Пройшовши, ще приблизно 50 метрів, ОСОБА_9 та ОСОБА_17 зупинились та знову почали цілуватись і це ще більше розізлило їх, хтось з них підбіг до ОСОБА_9 та наніс йому удар по ногах, від чого, той впав на землю. Після цього, ОСОБА_9 намагався встати, однак хтось своїми руками штовхнув його в плече від чого ОСОБА_9 знову впав на землю на асфальтовану ділянку землі. В цей час, ОСОБА_17 побачивши, що б’ють його товариша відбіг в сторону, і вони не стали його наздоганяти. В цей час він, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 нанесли по декілька ударів (1-2 удари) своїми ногами по тілу ОСОБА_9 який лежав на асфальті і всі разом припинили бити хлопця та почали тікати в напрямку парку «Орлятко», який розташований біля будинку № 9 по бульвару Івана Лепсе в м. Києві.

Залишається сподіватися, що передбачені урядовим Планом дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року в частині внесення змін до ККУ щодо протидії злочинам на ґрунті ненависті будуть реалізовані, що ця реформа законодавства разом із поступовими змінами у суспільстві щодо нетерпимості до подібних злочинів певним чином зможуть протидіяти новим трагічним випадкам.