Інтернет опитування щодо зареєстрованого цивільного партнерства для одностатевих пар

Січень 9, 2017 | Новини

Як відомо, у серпні 2015 року Указом Президента України було затверджено Національну стратегію у сфері прав людини. Згодом Кабінет Міністрів розробив та затвердив План дій щодо реалізації цієї стратегії. Це перший в історії нашої країни державний документ, яким передбачено ряд заходів, безпосередньо спрямованих на поліпшення ситуації з правами людини щодо ЛГБТ в Україні. Зокрема планується розробити законопроект про легалізацію в Україні зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар.
Наприкінці 2016 року – початку 2017 року Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» провів інтернет опитування ЛГБТ України з цього приводу. Нас цікавило, які проблеми мають одностатеві пари через те, що соціальні, майнові та немайнові права у подібних союзах законом ніяк не регулюються, яким хотіли би бачити ЛГБТ України майбутній закон, чи взагалі будуть вони його використовувати, якщо і коли закон про реєстроване цивільне партнерство буде прийнятий Верховною Радою.
Учасниками опитування в основному стали користувачі найбільш популярних у геїв України спеціалізованих ресурсів для знайомств – bluesystem.org і qguys.ru. Трохи важче було знайти можливість опитати лесбійок. На це є декілька причин. Жіноча гомосексуальність взагалі трохи менше поширена, ніж чоловіча. Крім того серед лесбійок менш популярними є знайомства через спеціалізовані інтернет сайти, тому подібних ресурсів майже немає. Нам довелось привертати увагу гомосексуальних жінок до нашого опитування за посередництвом лесбійських груп та окремих активісток. Цей процес досі продовжується, тому наведені нижче дані щодо жіночих анкет будуть уточнені в остаточному звіті. Але, як здається, на якісну характеристику результатів опитування в цілому це переважно не вплине.
Отже за попередніми даними в опитуванні прийняли участь 1477 осіб. З них 1263 чоловіків, 208 жінок; 6 осіб, відповідаючи на запитання про стать, вибрали варіант відповіді «інше». Менше 2% тих, хто брав участь в опитуванні, були молодшими 18 років, 25,7% або чверть мали вік від 18 до 25 повних років, 41,0% – від 26 до 35, 27,1% – від 36 до 50, 4,3% опитаних були у віці понад 50 років. Тобто переважно в опитуванні взяли участь саме ті вікові групи, для яких прийняття майбутнього закону буде найбільш важливим.
71,3% опитаних заявили про свою гомосексуальну орієнтацію, майже 30% про свою бісексуальність. Відповідаючи на питання щодо орієнтації та гендерної ідентичності можна було обирати кілька варіантів відповіді одночасно, тому загальне число більше ніж 100%; треба розуміти це так, що дехто з учасників опитування не прийняв остаточного рішення щодо своєї орієнтації. Цікавим фактом є і те, що серед жінок бісексуалками назвали себе 35,1% опитаних.
Переважна більшість тих, хто прийняв участь в опитуванні, зараз перебувають в одностатевому партнерстві чи мали такий досвід в минулому. Дали ствердну відповідь на це запитання 90,6% від усіє кількості опитаних. Ще 7,4% опитаних такого досвіду не мали, але хотіли б його отримати. Якщо зробити аналіз того, чи мали досвід партнерства ті, хто брав участь в опитуванні, в залежності від їхнього віку, то матимемо таку картину. Вік до 18 років – 62,7%, 18-25 років – 87,4%, 26-35 років – 93,7%, 36-50 років – 91,0%, понад 50 років – 89,0%.
Щодо порівняно невисокого відсотка респондентів с досвідом одностатевого партнерства серед молодих учасників опитування, причини цього явища зрозумілі. В цьому віці хлопці та дівчата залежні від батьків і їм важко зробити перші кроки до стабільних стосунків х партнером своєї статі. Для багатьох ЛГБТ старшого віку в часи їхньої молодості існувало багато перепон соціального та психологічного характеру на шляху до створення одностатевого партнерства. Це і зараз заважає їм досягти мети. Крім того, їм взагалі важче знайти пару для стабільних стосунків.
Учасники опитування заявили, що мали досвід одностатевого партнерства, який можна охарактеризувати наступним чином (можна було обирати кілька варіантів відповіді). Регулярно зустрічались, іноді ночували разом 51,4% (від загального числа тих, хто заявив про наявність досвіду партнерства). Регулярно зустрічались і, хоча не жили разом, але робили спільні великі витрати – 28,6%. Жили і вели господарство разом, робили спільні витрати – 46,3%. Спільно володіли нерухомістю або іншими коштовними речами, наприклад, автомобілем – 9,7%. Виховували разом дітей хоча б одного з партнерів 3,7%. До речі, серед жіночих пар подібних – 10,8%, тобто втричі більше середнього показника, що й зрозуміло. Але все ж-таки серед чоловічих пар теж є 2,5% тих, хто серед іншого займався виховуванням дітей в їхньому партнерстві.
Зрозуміло, що той чи інший характер партнерства може відповідати певному етапу розвитку стосунків між двома жінками чи чоловіками. Цікаво було в цьому сенсі прослідкувати розповсюдженість стосунків з різними характеристиками партнерства в залежності від віку опитаних. Наприклад, «просто зустрічались, ночували разом» – таким чином охарактеризували свої стосунки в партнерстві 70,6% учасників опитування віком до 18 років. Серед опитаних інших вікових груп таку ж відповідь згадали відповідно: 18-25 років – 57,2%, 26-35 років – 53,7%, 36-50 років – 42,5%, понад 50 років – 42,1%. Більш зрілі люди частіше пропускають цей етап стосунків, відразу переходячи к більш серйозним. «Жили і вели господарство разом»: до 18 років – 11,8%, 18-25 років – 33,1%, 26-35 років – 48,5%, 36-50 років – 54,8%, понад 50 років – 57,9%. Треба розуміти, що ті з опитаних, хто ще не має досвіду спільного ведення господарства в одностатевому партнерстві і, разом з тим, хто належить до однієї з молодіжних вікових груп, має великі шанси отримати його в майбутньому.
Залежить характер стосунків партнерів, звісно, і від їхньої сексуальної орієнтації. Так серед опитаних, які визнали себе гомосексуалами і мали досвід партнерства, 54,3% жили разом з партнером. Серед бісексуалів таких виявилось лише 26,3%, тобто майже вдвічі менше.
Якою була тривалість стосунків в одностатевому партнерстві тих, хто взяв участь в опитуванні? Менше року у 19,6%, від року до трьох – 21,9%, 3-5 років – 29,0%, 6-10 – 13,1%, більше 10 років – 7,0%. Звісно, тривалість стосунків, про які свідчить опитуваний, залежить від його віку. Як приклад, відсоток довготривалого (понад 10 років) одностатевого партнерства у групі віком 36-50 років сягає 14,0%, у групі віком понад 50 років – 25,0%. Зрозуміло, що у випадку, коли хлопцю, наприклад, 25 років, він фізично не міг перебувати в одностатевому партнерстві понад 10 років.
З якими характерними проблемами одностатеві пари стикаються у повсякденні? Про це ми теж отримали відповідь. «Необхідність при спілкуванні зі сторонніми людьми видавати себе за тих, ким ви не є – родичами, просто друзями» – саме так відповіли 88,8% тих, хто брав участь в опитувані (можна було давати відповіді посилаючись не на власний досвід, а на спостереження за знайомими). «Проблеми при оформленні прав власності на коштовні речі, придбані під час спільного проживання» – 15,2%. «Складнощі при оформленні спільно придбаної нерухомості» – 13,0%. «Складнощі при оформленні спадщини, в тому числі необхідність оформляти заповіт» – 11,0%. «Неможливість скористатися сімейними пільгами в різноманітних державних та комерційних програмах (іпотечних, інвестиційних, банківських тощо)» – 23,6%. «Складнощі при оформленні субсидії на комунальні послуги для сімей» – 13,2%. «Відмова в усиновленні дитини» – 12,1%. «Один партнер/партнерка не може взяти лікарняний по догляду за дитиною другого партнера/партнерки» – 8,7%. «Відсутність права не свідчити проти близької людини у кримінальному процесі» – 12,6%. Серед інших проблем згадували труднощі у відвіданні хворого партнера в лікарні, неможливість представляти інтереси партнера (у тих же лікарнях, у фінансових установах), неможливість отримати громадянство для партнера-іноземця тощо.
Треба враховувати, що люди дуже часто починають бачити проблему тільки тоді, коли в них виникає потреба зробити щось таке, чого вони не робили раніше. Наприклад, ті, хто не намагався всиновити дитину, звісно, і не наражались на відмову. Або, якщо у пари не було дитини, яку б вони спільно виховували, то у них не було і проблеми з оформленням лікарняного. Молодим людям рано думати про смерть свою чи партнера, в них майже нема спільної власності, тому вони не замислювались над темою заповіту. Подібних прикладів можна наводити безліч. Саме тому деякі цифри, наведені вище, саме такі, а не інші.
Як одностатеві пари України вирішували зазначені проблеми? «Знаходили можливості, передбачені в українському законодавстві, хоча це займало більше часу і/або коштувало дорожче» – 31,6%. «Використовували не цілком законні методи (подавали неправдиву інформацію, вирішували питання за допомогою хабарів тощо)» – 21,9%. «Упокорювалися з неможливістю вирішити проблему, хоча це було на шкоду власним інтересам» – 59,1%. Можна було обрати кілька варіантів відповіді, тому треба розуміти, що у кожному конкретному випадку кожна пара обирала різні варіанти своїх дій. Десь існували законні можливості. Десь достатньо було не говорити про природу стосунків у парі. В деяких же випадках партнери могли лише тільки гірко зітхнути, бо нічого іншого їм не залишалось.
Від того, з якими проблемами стикались у житі ті, хто брав участь в опитуванні, залежало і те, які аспекти майбутнього закону видаються їм важливішими. Отже «Визнання вашої родини, нехай і з дещо обмеженими правами в порівнянні з повноцінним шлюбом, з боку держави» – 70,0%. «Можливість легше вирішувати питання спільного володіння майном, право успадкування майна партнера/партнерки» – 44,4%. «Можливість взяти лікарняний по догляду за дитиною партнера» – 20,0%. «Можливість мати інші основні соціально-економічні права і обов’язки звичайного шлюбу» – 48,0%. «Можливість усиновити дитину партнера/партнерки» – 31,4%. «Можливість разом з партнером/партнеркою усиновити чужу дитину» – 34,6%. «Мати право не свідчити проти близької людини» – 32,8%. «Можливість прийняти прізвище партнера/партнерки або об’єднати ваші прізвища» – 34,9%. Щодо останнього пункту, то, скоріш за все, має значення його символічний характер. Одностатеві пари тим самим стають рівними з різностатевими.
Ну, припустимо, подібний закон буде прийнятий. Чи знайдуться ті, хто скористається можливістю зареєструвати одностатеве партнерство? 648 осіб (або 43,9%) з тих, хто брав участь в опитуванні, вже зараз готові це зробити. 36,8% зайняли більш стриману позицію, вони привітають прийняття цього закону, але самі поки що утримаються від того, аби скористатись наданими ним можливостями. Мовляв, подивимось, як він буде працювати. Ще 13,6% побоюються гомофобного оточення, тому взагалі не вірять у реалістичність планів співіснування в Україні у найближчі роки традиційних шлюбних пар та одностатевих партнерств. І, нарешті, 5,7% вважають, що такий інститут їм взагалі ніколи не буде потрібен.
Цікаво, що ставлення до перспектив майбутнього реєстрованого партнерства все ж таки залежить від статі опитуваного. Готові його зареєструвати 48,6% жінок і 43,2% чоловіків. Вважають за потрібне трохи почекати 41,8% жінок і 35,9% чоловіків. Важливим чинником вважають гомофобію в суспільстві 6,7% жінок і 14,7% чоловіків. Взагалі не цікавить визнання з боку держави та суспільства 2,9% жінок і 6,2% чоловіків.
Очікувано дуже багато залежить від того, яку позицію щодо власної сексуальної орієнтації займає учасник опитування, наскільки він або вона готові визнати її перед оточуючими. У загальній масі опитаних 11,0% її ніколи не приховують; 30,9% не приховують, але й не вважають за потрібне говорити про неї без достатніх причин; 46,9% тих, хто розкрився лише перед небагатьма особами з гетеросексуального оточення; інші 11,2% відверті лише у спілкуванні з гомосексуалами.
Отже готові одразу зареєструвати партнерство 79,1% серед тих, хто повністю відкритий перед оточуючими. Серед тих, хто займає більш обережну позицію, готовність знижується одразу до 55,1%, хоча це все одно більше середнього показника. Серед тих, хто відкритий суспільству лише частково, заявили про готовність до реєстрованого партнерства 35,1%, а серед повністю закритих лише 14,5%. Та й ті, вочевидь, сподіваються чи то на зміни у власній позиції щодо відкритості, чи то на зміни до кращого у суспільстві, чи то на те, що згідно запланованому закону можна залишити у таємниці сексуальну орієнтацію тих, хто реєструє одностатеве партнерство.
Насамкінець залишилось висказати сподівання, що це та інші дослідження Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» допоможуть зробити майбутній закон про реєстроване цивільне партнерство кращим, і взагалі – сприятимуть його розробці та прийняттю.