Пiд час пiдготовки цього дослiдження Центром "Наш свiт" були проведенi два опитування. Одне опитування, бiльш об'ємне, стосувалося питань соцiального становища геїв i лесбiйок у суспiльствi. До цього моменту нiхто не проводив в Українi масштабних дослiджень подiбного роду, тому воно, за великим рахунком, мало пошуковий характер. Передусiм, потрiбно було з'ясувати, як оцiнюють своє становище в суспiльствi самi геї i лесбiйки, якi у них прiоритети в життi, якi вони бачать шляхи полiпшення свого становища. Ряд питань торкався реальних виявiв гомофобiї i нетерпимостi в суспiльствi до людей гомосексуальної орiєнтацiї. Iншi питання стосувалися рiзних сторiн повсякденного життя геїв i лесбiйок: як знаходять вони новi знайомства, чи перебувають у офiцiйному шлюбi i з яких причин, яке їхнє ставлення до одностатевих союзiв i т.i. Природно, цiкавив i соцiальний зрiз опитаних - їхнє матерiальне становище, освiтнiй рiвень, сфера дiяльностi, в якому регiонi i в якої величини мiстi вони живуть.
Було поширено бiльше тисячi анкет. Адреси геїв i лесбiйок були наданi службами знайомств для геїв i лесбiйок, а також активiстами геївських органiзацiй i груп. Частина анкет розповсюджувалася безпосередньо такими активiстами. Були використанi адреси тих, хто листувався з редакцiєю журналу "Наш мир". Зрозумiло, результати опитування вiдображають стан справ не серед усiєї геївської спiльноти, а лише тiєї її частинi, яка хоч би невеликою мiрою стала видимою. Вiдповiли на анкети 48 жiнок та бiльше нiж 400 чоловiкiв. Результати опитування серед жiнок проаналiзовано у роздiлi "Лесбiйки" цiєї глави, серед чоловiкiв - у вiдповiдних роздiлах цiєї та iнших глав даного дослiдження.
Друге опитування ("Становлення гомосексуальної особистостi") стосувалося бiльш вузької теми. Питання анкети були, передусiм, щодо вiку в якому мали мiсце тi або iншi стадiї формування сексуальної орiєнтацiї, сексуальний досвiд, а також про чинники, якi впливали на цi процеси. Крiм того, нас цiкавили питання про те, з ким вважали за необхiдне радитися з питань своєї орiєнтацiї респонденти, а також вiд кого, на їхню думку, пiдлiток повинен отримувати iнформацiю щодо гомосексуальностi. Було отримано бiльше нiж 140 анкет вiд геїв i лесбiйок. Подiлу за ознакою статi у цiй анкетi не було, спосiб поширення анкети був той же, що i в першому опитуваннi. Крiм того, на частину анкет вiдповiли вiдвiдувачi Культурного центру "Наш свiт". Аналiз цього опитування наведений нижче у роздiлi "Усвiдомлення геями i лесбiйками своєї сексуальної орiєнтацiї".
За останнi роки в Українi сталися досить iстотнi змiни в тому, у яких умовах i як вiдбувається усвiдомлення молодими геями i лесбiйками своєї сексуальної орiєнтацiї. Це добре iлюструють результати опитування "Становлення гомосексуальної особистостi", яке було проведене Центром "Наш свiт" в лютому-червнi 2000 р.
Було проаналiзовано 54 анкети вiд осiб у вiцi вiд 17 до 25 рокiв i 87 анкет вiд осiб вiком понад 25 рокiв. У цiлому 78,0% опитаних вiднесли себе переважно до осiб гомосексуальної орiєнтацiї, 16,3% - до бiсексуалiв, 0,7% - до переважно гетеросексуалiв, 5,5% утруднилися з вiдповiддю про власну орiєнтацiю. З тих, хто вiднiс себе переважно до гомосексуалiв, три чвертi (74,3%) старшого поколiння i майже половина (42,5%) молодi мали гетеросексуальнi контакти, що ще раз пiдтверджує розпливчастiсть межi мiж гомосексуалами i бiсексуалами. Ряд питань стосувався вiку, у якому респонденти мали той або iнший етап становлення сексуальної орiєнтацiї. Як i потрiбно було чекати, рiзнi люди у рiзний час проходять тi ж самi етапи становлення сексуальної орiєнтацiї. Проте, можна помiтити деякi закономiрностi.
Якщо говорити про вiк першого усвiдомленого еротичного iнтересу до своєї статi, то, як видно iз результатiв опитування (рис. 3),
|
|
| Рис. 3. Вiк першого усвiдомленого iнтересу до осiб своєї статi |
Наступне питання стосувалося перших пiдозр щодо своєї гомосексуальностi (рис. 4).
|
| Рис. 4. Вiк першої пiдозри щодо своєї гомосексуальностi |
Схоже, що причина цього, крiм усього iншого, полягає у доступностi iнформацiї щодо гомосексуальностi (рис. 5).
|
| Рис. 5. Вiк отримання першої iнформацiї про гомосексуальнiсть |
Ранiше починає нинiшнє молоде поколiння i сексуальне життя (рис. 6, 7).
|
| Рис. 6. Вiк першого гомосексуального контакту |
|
| Рис. 7. Вiк першого гетеросексуального контакту |
Останнє питання з цiєї серiї стосувалося визнання своєї орiєнтацiї перед оточенням (рис. 8). Обидвi групи дали високий результат (70,4% у молодшiй групi, 72,4% у старшiй групi). Це не вiдображає, звичайно, становища всiх геїв i лесбiйок, а пов'язане скорiш за все зi специфiкою тих, хто взяв участь в опитi (в бiльшостi своїй тi, хто в ходi першого опитування виявили бажання допомогти в роботi Центру). Для порiвняння - у першому опитуваннi 55,3% респондентiв визнали, що повнiстю або частково вiдкритi для оточення.
|
| Рис. 8. Вiк визнання своєї гомосексуальностi хоча б декому з оточення |
Серед тих чинникiв, якi називалися респондентами як такi, що найбiльш впливають на процес усвiдомлення сексуальної орiєнтацiї, лiдирує в обох групах власний гомосексуальний досвiд (рис. 9). Вага цього чинника залишилися практично незмiнною, як i вплив спецiальної лiтератури. Рiзко поменшала в молодшiй групi роль осiб гомосексуальної орiєнтацiї - тiльки 7,4% (у старшiй групi 20,7%).
|
|
|
Рис. 9. Чинники, якi, на думку респондентiв, вплинули на усвiдомлення власної гомосексуальностi : 1) iнформацiя iз спецiальної лiтератури (а - 20,4%, б - 26,4%); 2) ЗМI (а - 16,7%, б - 8,0%); 3) особи гомосексуальної орiєнтацiї (а - 7,4%, б - 20,7%); 4) власний гомосексуальний досвiд (а - 66,7%, б - 59,8%)
а) респонденти вiком 17-25 рокiв б) респонденти вiком понад 25 рокiв |
Кому довiряли респонденти свої сумнiви з приводу своєї орiєнтацiї? Нi з ким не дiлилися 54,0% старшої групи, тодi як в молодшiй таких 44,4%. Усе ж таки молодi частiше могли знайти того, кому могли б довiритися. Батькам довiрилися 7,4% молодi (у старших - 4,6%), медичним працiвникам - 14,8% (у старших - 9,2%). Особливо значнi змiни сталися у стосунках з однолiтками, кожен п'ятий з молодих людей довiряв їм свої сумнiви з приводу своєї орiєнтацiї (у старших тiльки 3,4%). Педагогам не довiряв нiхто в обох групах. Особам гомосексуальної орiєнтацiї довiряли свої проблеми близько третини як молодi, так i старших. Цiкаво, що вiдповiдаючи на питання щодо того, вiд кого, на думку респондентiв, повинен отримувати пiдлiток iнформацiю про гомосексуальнiсть, дуже багато хто називав тих, кому самi, коли були пiдлiтками, не довiряли. Так, батькiв у планi бажаного джерела iнформацiї щодо гомосексуальностi для пiдлiтка поставили на перше мiсце 35,2% молодi i 24,1% старшої групи. Друге мiсце очiкувано зайняли ЗМI. Наступнi в цьому рейтингу - медики i педагоги (молодь при цьому вiддає перевагу педагогам, люди, старшi за вiком - медикам). Це ще раз свiдчить необхiднiсть того, щоб тi, чий авторитет у цiй сферi для пiдлiтка високий, мали б у своєму розпорядженнi потрiбну i правдиву iнформацiю з питань сексуальної орiєнтацiї.
Слiд вважати, що помiченi тенденцiї будуть виявлятися i далi по мiрi зростання iнформованостi суспiльства, його вiдкритостi до проблем гомосексуальностi, змiцнення в суспiльствi демократичних засад. Цi питання чекають подальших дослiджень.
Довгi роки замовчування проблем гомосексуальностi, вiдсутностi iнформацiї щодо цiєї теми знаходять своє вiдображення в тому, з якими труднощами вiдбувається у бiльшостi геїв i лесбiйок процес усвiдомлення свого мiсця в суспiльствi. Суспiльна свiдомiсть, як i колись, не сприймає гомосексуальнiсть як невiд'ємну властивiсть особи, гiдну поваги. Оскiльки люди з гомосексуальною орiєнтацiєю виховуються на таких сталих стереотипах, їм доводиться долати додатковi психологiчнi труднощi для досягнення нормального статусу - набуття самоповаги та поваги з боку оточуючих. Звичайно, людинi важко жити з усвiдомленням своєї неповноцiнностi. Така свiдомiсть, нав'язана ззовнi, неминуче входить у суперечнiсть з глибинними основами людської психiки. Тому так часто зустрiчаються у геїв i лесбiйок наслiдки психологiчних травм. Але навiть тi, хто бiльш або менш легко подолав стадiю усвiдомлення своєї сексуальної орiєнтацiї, не так легко адаптуються в суспiльствi.
Досi в українському суспiльствi вiдсутнє ясне уявлення щодо того, наскiльки поширенi гомосексуальнi стосунки i про те, що люди самi мають право приймати участь у вирiшеннi питань, якi стосуються їхнього власного становища. Переважна частина геїв i лесбiйок до цього часу не вийшла з пiдпiлля, бiльш того, не бачить у цьому сенсу. Вони пристосувалися до багато чого, у тому числi i до життя у двох вимiрах: для оточення вони такi ж, як усi, для "своїх" - свої. Ця частина лесбiгеївської спiльноти не бачить крихкостi, несталостi становища, що склалося. Полегшало трохи дихати, стали друкувати в газетах оголошення про знайомства геїв i лесбiйок, вiдкрилися подекуди бари i дискотеки для них, часом можна дiстати тематичну газету або журнал - багатьма це сприймається як дар зверху. А те, що цi змiни нiяк законодавчо не пiдкрiпленi, не увiйшли у суспiльну свiдомiсть, бiльшiсть геїв i лесбiйок мало хвилює. Хоч, як позитивний момент, потрiбно вiдзначити, що в ходi опитування, яке було проведене Центром, 72,0% респондентiв визнали необхiднiсть прийняття законодавчих актiв, що забороняли би дискримiнацiю за ознакою сексуальної орiєнтацiї, але не слiд забувати, що учасники опитування у своїй бiльшостi, так би мовити, репрезентують бiльш свiдому частину лесбiгеївської спiльноти. Основну масу геїв i лесбiйок України процес усвiдомлення свого мiсця в суспiльствi i необхiдностi боротьби за свої права, думається, ще не торкнувся.
|
| Рис. 10. Вiдкритiсть геїв для оточення: 1) не прагнуть приховувати свою орiєнтацiю навiть вiд малознайомих людей; 2) приховують вiд бiльшостi, але говорили деяким родичам та знайомим; 3) намагаються приховати вiд усiх, крiм геїв; 4) намагаються приховати вiд усiх |
Українське суспiльство ще мало знає про геїв i лесбiйок у його рядах, слабо помiчає їхню присутнiсть. Декiлькох публiкацiй на цю тему, декiлькох передач на телебаченнi i радiо (в бiльшостi випадкiв таких, що мали невелику аудиторiю) явно недостатньо. Важливу роль вiдiграють тi (55,3% опитаних), хто говорить про свою сексуальну орiєнтацiю хоч би своїм знайомим, друзям поза лесбiгеївським колом (рис. 10). Для звичайної людини знання, що її друг (подруга) - гей (лесбiйка), є набагато бiльш дiйовим для подолання гомофобних настроїв, нiж публiкацiї або передачi про якихось абстрактних гомосексуалiв. Обиватель, маючи перед собою приклад конкретного гея або лесбiйки, набагато легше вiдмовляється вiд стереотипних уявлень про сексуальнi меншини. Узагальнений образ "усi вони - негiдники" замiнюється, як мiнiмум, на "серед них також є нормальнi люди". Очевидно, що i такого роду передачi бажано робити бiльш конкретними, бiльш близькими для пересiчної людини.
|
| Рис. 11. Причини, з яких геї приховують свою орiєнтацiю: 1) острах перед можливим побиттям; 2) побоювання, що перестануть спiлкуватися; 3) можливiсть виникнення проблем на роботi; 4) соромно про це казати; 5) не вважають потрiбним говорити |
Цiкаво проаналiзувати, якi причини називали тi учасники опитування, якi вказали на те, що приховують свою сексуальну орiєнтацiю (рис. 11). Бiльшiсть (57,0%) респондентiв не вважають потрiбним говорити оточуючим про свою орiєнтацiю, оскiльки, на їх думку, ця тема не є головною у взаєминах з iншими людьми. У деякому розумiннi це дiйсно так. Те, що дехто є гомосексуалом, не є предметом гордостi (проте, як i сорому). Але, якщо розiбратися, то виявиться, що за таким формулюванням, здебiльшого, переховується звичайне небажання турбот, можливих (як здається людинi) ускладнень, пов'язаних iз саморозкриттям. Мають побоювання, що з ними перестануть спiлкуватися, 16,8% опитаних. Знов-таки, важко сказати, наскiльки реальнi такi побоювання. Як i у тих (12,0%), хто вважає, що у них виникнуть складнощi на роботi. Очевидно, багато залежить вiд трудового колективу i авторитету у ньому працiвника-гомосексуала. Меншiсть (12,0%) вказала на внутрiшнi причини вiдмови вiд визнання своєї орiєнтацiї перед знайомими: "Менi буде соромно про це казати". Слiд, мабуть, вважати, що цi респонденти самi до кiнця не примирилися з власною орiєнтацiєю. I тiльки 0,6% вказують на реальну загрозу застосування до них насильства у разi розкриття їх гомосексуальностi.
Узагальнюючи, можна сказати, що, в цiлому, причини непомiтностi геїв i лесбiйок для суспiльства лежать у загальнiй психологiчно несприятливiй атмосферi недовiр'я до "iнакомислення" у сексуальнiй сферi, що панує досi в суспiльствi. Причому часто спостерiгається зачароване коло. Суспiльство не довiряє геям i лесбiйкам тому, що має мало iнформацiї про них, не може об'єктивно судити про тих, про кого знає тiльки з чуток. Геї ж i лесбiйки, в свою чергу, не бажають виявляти себе, побоюючись негативної реакцiї оточення. Хоч, як свiдчить досвiд вiдкритих геїв i лесбiйок, страхи про нетерпимiсть українського суспiльства до геїв i лесбiйок значно перебiльшенi. В українському суспiльствi почалися процеси змiни ставлення до гомосексуалiв. Щоб оцiнити їх, необхiднi ширшi дослiдження на цю тему.
|
| Рис. 12. Способи знайомств у геїв: 1) через друзiв (48,0%); 2) на вулицi, в громадському транспортi (2,5%); 3) на "плєшцi" (12,0%); 4) на дискотеках для геїв (5,5%); 5) через об'яви в газетах (56,0%); 6) на роботi, на навчаннi (8,0%); 7) через Iнтернет (3,0%); 8) практично немає можливостi знайомитись (22,0%) |
Останнi роки позначенi змiнами в тому, як геї i лесбiйки знаходять собi подiбних. Передусiм, з'явилися новi, ранiше неможливi, способи знайомства (рис. 12). Першою ластiвкою стало оголошення про службу знайомств для сексуальних меншин "Содействие" в "СПИД-инфо" у 1991 р. З 1992 р., крiм цiєї московської газети, в Українi стало розповсюджуватися латвiйське видання "Sex-hit", особливiстю якого була наявнiсть сторiнок для геїв i лесбiйок та публiкацiя вiдповiдних оголошень. Пiзнiше до них додався бiлоруський журнал "Встреча". У тому ж 1992 р. почала видаватися вже в Українi, в Тернополi, еротична газета "Пан плюс панi", яка також стала друкувати приватнi оголошення геїв i лесбiйок. До кiнця 1992 р. такi оголошення стали з'являтися то в одному, то в iншому "звичайному", регiональному виданнi. В теперiшнiй час в газетах немає будь-якого загальноприйнятого пiдходу до публiкацiї таких оголошень. Усе залежить вiд мiсцевих особливостей i, передусiм, вiд особистостi головного редактора видання, його терпимостi до гомосексуалiв. Газета може деякий час приймати "нетрадицiйнi" оголошення, потiм з формулюванням "з мiркувань моралi" повнiстю вiдмовитися вiд їх публiкацiї. За рiк або два (так було, наприклад iз луганською газетою "Экспресс-клуб") оголошення знову з'являються на сторiнках видання.
Iснують в Українi i спецiальнi служби знайомств для геїв i лесбiйок. У лютому 1993 р. в "Жизни Луганска" (перше оголошення в луганськiй пресi iз згадкою сексуальних меншин) з'явилася iнформацiя про службу знайомств для геїв i лесбiйок "Грiкон". Ця служба (як, проте, i бiльшiсть iнших, що iснували до цього часу в Українi) була справою ентузiастiв. Проiснувала вона близько трьох рокiв, пiсля чого на змiну їй прийшла служба знайомств "Голубая роза", що працює досi. Деякий час працювала служба знайомств у Києвi, при "Ганiмедi", називалася вона "ЛiКо". Слiд згадати служби знайомств у Каневi Черкаської областi, в Ялтi (Крим), у Запорiжжi. З виходом у свiт журналу "Один з нас", спецiалiзованого видання для геїв i лесбiйок, з'явилася ще одна можливiсть для гея або лесбiйки сказати про свою самотнiсть у надiї з чиєюсь допомогою позбутися її. Згiдно з опитуванням, яке було проведене Центром "Наш свiт", таким чином знаходять друзiв i партнерiв 56,0% опитаних (можна було вказувати всi способи знайомства, якими користується респондент).
У 1993 р. за сприянням "Ганiмеду" вiдбулася перша в Українi гей-дискотека "Диско-шоу блакитної мрiї". Вiдтодi в рiзних мiстах України (Київ, Харкiв, Одеса, Днiпропетровськ, Запорiжжя) то з'являються, то зникають геївськi дискотеки, бари, клуби. У Києвi, Харковi, Одесi вони навiть працюють деякий термiн досить регулярно. Зовсiм недавно вiдкрився подiбний клуб у Донецьку. Невiдомо, наскiльки довго зможе вiн "триматися на плаву". Проте, бiльше нiж 5,5% опитаних саме на геївських дискотеках та в геївських клубах знаходять новi знайомства. Ще один новий спосiб знайомств - через Iнтернет. Враховуючи злиднi бiльшостi членiв українського суспiльства i нерозвиненiсть в країнi комп'ютерних мереж, результат опитування (3,0%) досить точно характеризує стан справ.
Змiнилися i "традицiйнi" способи знайомств. Частина геїв i лесбiйок за останнi роки "вийшла з пiдпiлля", розширилося коло їх спiлкування як всерединi спiльноти, так i серед гетеросексуалiв (маються на увазi тi, хто знає про сексуальну орiєнтацiю своїх друзiв). Тому дуже багато респондентiв (48%) знаходять новi знайомства через друзiв. Як i ранiше, мабуть, найважче для "новака" - знайти перше знайомство. Коли ж вiн вже увiйшов у компанiю, коло людей гомосексуальної орiєнтацiї, вiн часто знаходить нових друзiв у процесi живого спiлкування. Багато геїв i лесбiйок знайомлять своїх друзiв (подруг) мiж собою, якщо вони не були знайомi ранiше. У останнi роки буває навiть, що такими посередниками стають гетеросексуальнi друзi. Що стосується такого традицiйного способу знайомства як "плєшка", то i вiн продовжує iснувати. У ходi опитування на нього послалися 12,0% опитаних. Можливо, якщо говорити про геївську спiльноту загалом, результат вийшов би дещо вищим, оскiльки тi, хто знайомиться переважно на "плєшках", не увiйшли в коло опитаних.
Становище у суспiльствi залишається далеко не райдужним, не зважаючи на змiни, що вiдбулися. Тiльки 8,0% опитаних сказали, що знаходять знайомства на роботi, пiд час навчання (який, цiкаво, був би вiдсоток для гетеросексуалiв?) i трохи бiльше за 2,5% - на вулицi, в громадському транспортi. Але й не це головне: близько 22,0% (33,0% тих, хто мешкає в сiльськiй мiсцевостi) визнали, що у них практично немає можливостi знайти будь-кого. I ще один бiк питання. Навiть, якщо формально i є якiсь канали знайомства, усе одно, в бiльшостi випадкiв, вибирати партнера, друзiв доводиться з досить невеликої кiлькостi людей. I це зовсiм не тому, що геїв i лесбiйок так вже мало. Як i ранiше в бiльшостi мiст України (не кажучи вже про селища i села) геї i, особливо, лесбiйки замкненi у вузькому свiтi своєї компанiї, не спiлкуються з iншими такими ж групами. В Українi досi не iснує, за великим рахунком, геївської i лесбiйської спiльноти. Окрiм всього iншого, це позначається i на пошуку геями i лесбiйками друзiв i партнерiв.
Одна з характерних рис людини - потреба в спiлкуваннi з собi подiбними. Час вiд часу, незалежно вiд прагнення знайти нове захоплення, виникає необхiднiсть зустрiтися, порозмовляти з тим, хто розумiє твої проблеми, оскiльки сам переживав або переживає подiбне. Деяким чином цю потребу задовольняють компанiї друзiв. Останнiм часом помiтна тенденцiя до того, що такого роду компанiї друзiв стають змiшаними - їх учасники мають рiзну сексуальну орiєнтацiю, яку не тримають в таємницi один вiд одного. Зустрiчi вiдбуваються на квартирi приятелiв, в кафе, на лiтнiх майданчиках. Однак велику роль вiдiграють суто фiзичнi проблеми: може трапиться так, що нi у кого з компанiї житловi умови не дозволяють прийняти гостей; не у всiх мiстах є кафе, де можна поспiлкуватися геям або лесбiйкам, нiчого не побоюючись, багато хто не може дозволити собi нiяких зайвих грошових витрат.
Що стосується специфiчних геївських клубiв, барiв, дискотек, де можна було б поспiлкуватися з собi подiбними, то, як вже зазначалося, їх дуже мало, є вони не у всiх мiстах, працюють вони, частiше за все, вiд випадку до випадку. Таких лесбiйських закладiв в Українi взагалi не iснує. Ось як описується стан справ, наприклад, в Одесi: "Є клуби, але останнiм часом їх кiлькiсть рiзко зменшилася. Так, у квiтнi 1999 р. закрилася "Красная площадь" - кращий заклад в Українi з усiх показникiв. Закрилася через неокупнiсть, не витримавши конкуренцiї з iншим клубом - "Голливудом", набагато менш приємним, але дешевшим. Я пропустив той момент, коли i "Голливуд" перестав бути мiсцем зустрiчей. Кажуть, "нашi" днi там тепер тiльки по суботах. Натомiсть з'явилися два: "69" i "Парнас" (останнiй, попрацювавши два мiсяцi, закрився). Так що на сьогоднiшнiй день основним клубним мiсцем залишається "69". Начебто є заклади на околицях мiста, але вони носять допомiжний характер" 1. Для геїв i лесбiйок бiльшостi мiст України i такий стан залишається мрiєю. У кращому випадку там є просто популярнi у геївському середовищi кафе або лiтнi майданчики.
Цiкавий досвiд має Центр "Наш свiт". У квiтнi 2000 р. на базi його офiсного примiщення в Луганську був створений Культурний центр. Як i слiд було чекати, велика частка геївської та лесбiйської спiльноти вiдчуває незадоволену потребу у спiлкуваннi. Це, як правило, люди невеликого матерiального достатку, якi не мають можливостi часто вiдвiдувати кафе i тому подiбнi заклади. Геївських дискотек в Луганську немає. Крiм того, тi, хто регулярно вiдвiдує Культурний центр, не є членами великих компанiй друзiв, багато серед них просто самотнiх. Хоча вiдвiдують Центр, час вiд часу, i геївськi та лесбiйськi пари - спiлкування з собi подiбними, очевидно, дуже важливо i для них. Крiм того, вiдвiдувачi Центру мають можливiсть подiлитися досвiдом розв'язання життєвих проблем з iншими, з ким-небудь познайомитися, просто вiдчути, що вони не однi у цьому свiтi. Це, власне, i приваблює людей до Центру.
Як i ранiше, є мiсцем спiлкування "плєшка". Хоча, природно, i тут помiтнi змiни. Постiйними її вiдвiдувачами залишаються в основному люди старшого поколiння, взагалi тi, хто давно вже увiйшов в це середовище. В останнi декiлька рокiв вiд них постiйно можна почути скарги на те, що "немає нових людей". Це, звичайно ж, деяке перебiльшення, але, проте, факт залишається фактом - плєшка втратила свою значущiсть, як осереддя геївського життя, де в основному вiдбуваються новi знайомства i спiлкування зi "своїми".
Як вже зазначалося, навiть у радянськi часи, незважаючи на усiлякi перешкоди, iснували геївськi i лесбiйськi (одностатевi) сiм'ї. Останнiм часом для створення такого роду сiмей умови стали трохи сприятливiшими, нiж ранiше. По-перше, з'явилися новi можливостi для пошуку партнерiв i, вiдповiдно, вибору супутника життя. По-друге, останнiм часом в Українi для тих, у кого є стабiльна, з регулярною виплатою зарплати, робота, порiвняно просто вирiшується житлова проблема. По-третє, немає загрози кримiнального покарання. Взагалi, ставлення до геїв i лесбiйок в суспiльствi, нехай ще далеке вiд iдеального, але стало досить терпимим. Тому члени такої одностатевої сiм'ї можуть розраховувати, що їх спiльне життя (тiснi стосунки), принаймнi, не приверне особливої уваги оточення. Хоч вiдразу ж треба зробити застереження, що такого роду змiни до кращого можна помiтити не завжди i не скрiзь. Головною проблемою, мабуть, залишається складнiсть знайти не просто сексуального партнера i друга (що саме собою також не просто), але людини, з якою б хотiлося i можна було б жити разом. Прагнення мати новi сексуальнi контакти, неможливiсть зберегти вiрнiсть своєму партнеровi - ще один чинник, який заважає виникненню стiйких союзiв. Особливо це характерно для геївського середовища. Лесбiйськi пари, як правило, бiльш стабiльнi. Пiд час опитування, проведеного Центром, 61,3% геїв вiдповiли, що не мають, але хотiли б мати постiйного друга (партнера) (рис. 13).
|
| Рис. 13. Вiдповiдi на запитання "Чи є постiйний друг (партнер)?": 1) так, живемо разом; 2) так, живемо порiзно, але бажаємо жити разом; 3) так, волiємо жити порiзно; 4) нi, але хочу мати; 5) нi i не хочу мати |
Цiкаво, що 52,8% респондентiв заявили, що їх приваблює така модель взаємин: мати друга для спiлкування i його ж як єдиного статевого партнера, а 44,0% - за бiльш вiдкритий союз, коли двоє постiйних партнерiв, крiм цього, мають сексуальнi контакти з iншими. Вiдповiдно, такi моделi сiм'ї iснують i в життi. Звичайно, є випадки, коли на словах партнери дотримують вiрнiсть один одному, а насправдi таємно вiд iншого мають бiльш або менш часто зв'язки на сторонi - слiд зазначити, стандартна модель i для гетеросексуальної сiм'ї. Бiльш того, тi, хто тiльки мрiє мати постiйного партнера (59,6% самотнiх на момент опитування), орiєнтуються на iдеальну модель побудови сiм'ї - один друг, один партнер. Тi ж, хто вже має такого друга i партнера, досить часто (56,0% тих, хто має постiйного партнера) хотiли б крiм нього мати, хай зрiдка, зв'язки на сторонi.
Що стосується спiльного життя, то 13,3% респондентiв живе зi своїм партнером разом, 12,8% хотiли б жити разом (поки для цього немає умов - знов-таки житлова проблема), 9,3% влаштовує роздiльне проживання. Загалом, життя одностатевих сiмей, якi живуть разом, мало вiдрiзняється вiд звичайних, рiзностатевих. Якщо один з подружжя був ранiше у гетеросексуальному шлюбi, iнодi у такого роду одностатевiй сiм'ї (в лесбiйськiй з бiльшою ймовiрнiстю) можуть бути i дiти.
В українських ЗМI повiдомлялось про одну геївську сiм'ю, яка виховує 12-рiчного хлопчика. Один з партнерiв рiк тому розлучився з жiнкою i дiтей подiлили мiж колишнiм подружжям - дочку взяла на виховання жiнка, а чоловiк iз своїм партнером виховує сина. Цiкаво, що жiнка сама запропонувала колишньому чоловiку забрати сина - "двох не потягну" - i що, незважаючи на широку вiдомiсть цiєї iсторiї, батько дитини користується повагою i авторитетом серед оточуючих, в тому числi i в школi, до якої ходить син 2.
Подiл обов'язкiв на "чоловiчi" та "жiночi" вiдбувається на основi взаємної домовленостi. Як правило, кожний робить те, що вмiє i любить робити бiльше. Ту працю, яка неприємна для обох, роблять або по черзi, або спiльно. Як i слiд було очiкувати, у тих, хто живе геївською сiм'єю, вище задоволення своїм сексуальним життям. Якщо серед самотнiх, але тих, що мрiють про сiмейне життя, тiльки 20,4% задоволенi iнтимною стороною свого життя, то серед тих, хто живе разом, таких 68,5%. Серед тих же, хто знайшов свою половину, але жити разом з нею поки що не може, задоволених вже менше - 51%. Схоже, нормально себе вiдчувають i тi, хто вважає, що можна жити i нарiзно. Серед них задоволених сексуальними стосунками 67,5%.
Стосунки з родичами складаються у одностатевих сiмей по-рiзному у кожному окремому випадку. Багато залежить вiд особистих властивостей як членiв одностатевої сiм'ї, так i їх родичiв. Ось як пише, наприклад, одна геївська пара: "Мати племiнника на початку наших стосункiв все ганила мене: "Як же ти докотився до такого життя?" А тепер... стала спокiйнiше ставитися до нас. А, можливо, вона побачила, що ми з Альошею живемо щасливо, що горiлки не п'ємо i отруту у вену не колемо. Навiть свого сина, Альошиного племiнника, стала вiдпускати до нас (i до дiдуся з бабусею) з ночiвлею в гостi" 3.
Ще один момент, що стосується геївських i лесбiйських сiмей. Майбутнiм партнерам (подружжю) на шляху до свого сiмейного життя доводиться долати таку кiлькiсть труднощiв, що, якщо вони все ж створюють сiм'ю, то це означає, що пару дiйсно пов'язує щось бiльше, анiж звичайний потяг. Тiльки цим пояснюється, що такого роду сiм'ї досить стiйкi. Адже не треба забувати, що на вiдмiну вiд гетеросексуальних сiмей, для геївських i лесбiйських союзiв практично не дiють такi чинники, що втримують партнерiв разом, як наявнiсть обов'язкiв перед законом (шлюборозлучний процес, алiменти на дiтей), необхiднiсть дiлити спiльно нажите майно тощо. Думається, коли в Українi буде ухвалений закон про партнерство для геївських i лесбiйських сiмей, то таких сiмей з'явиться набагато бiльше i будуть вони мiцнiшi. Хоч, напевне, i тодi будуть геї (лесбiйки), якi просто живуть разом, не вiдчуваючи потреби якось узаконити це спiльне мешкання.
В планi проституцiї серед геїв i лесбiйок за останнi роки мало що змiнилося. Вона, як i ранiше, має вельми обмежене поширення. Справа звичайно ж, не в бiльш високiй моральностi гомосексуалiв i не у вiдсутностi пропозицiї. В умовах економiчної кризи досить багатьох молодих (i не дуже молодих) хлопцiв вiдвiдує думка щодо полiпшення свого матерiального становища таким легким способом. Причому цi хлопцi навiть не обов'язково геї або бiсексуали. Є серед них i гетеросексуали, спокушенi загальноприйнятою серед обивателiв думкою, що за "голубий" секс платять бiльше. Проблема, як i ранiше, зумовлюється вузькiстю кола тих, хто згоден платити. Це, як i в колишнi роки, специфiчна категорiя iноземних туристiв, а також деяка кiлькiсть вiтчизняних заможних геїв i бiсексуалiв. У останнi роки до них додалася хiба що помiтна кiлькiсть геїв серед iноземцiв - працiвникiв спiльних пiдприємств, представництв iноземних фiрм i т.i. Як зауважує у своєму звiтi Robert Oostrogeels: "У порiвняннi з Заходом i такими країнами, як Бразилiя i Таїланд, де гомосексуальна проституцiя становить 20-30% загального обороту секс-бiзнесу, в Українi цей рiвень не досягає й 1%" 4.
Зосереджена геївська проституцiя, знов-таки, в основному в Києвi, Одесi, Ялтi. У iнших мiстах вона носить спорадичний характер. Немає нi певних мiсць для такого роду знайомств, нi визначених цiн за послуги. Дуже часто мова йде просто про пляшку пива, тарiлку супу або нiчлiг. Хоч, iнодi молодому хлопцю може i "пощастити" - i мова йде навiть про грошову винагороду. Поширенi в цих колах розповiдi про казкове життя тих, кому повезло потрапити на утримання до якогось представника української буржуазiї, що народжується. Але чутки цi, як правило, перебiльшенi. Набагато частiше буває так, коли гей (рiдше лесбiйка) середнього достатку i вiку бере на утримання (живуть разом) молодого та бiдного хлопця (дiвчину). У вiдповiдних роздiлах газет i журналiв вельми поширенi оголошення про пошук заможного "спонсора". Але це вже не цiлком спiввiдноситься з проституцiєю в її класичних формах.
Що стосується жiнок, то найбiльшою популярнiстю користуються бiсексуальнi (або такi, що видають себе за таких) повiї серед клiєнтiв-чоловiкiв. Не виключено, правда, що користуються їх послугами i бiзнесвумен, що з'явилися в останнi роки. Так чи iнакше, але цей вид проституцiї ще менше помiтний, нiж проституцiя серед геїв.
Цiлком природно, що життя пересiчного гея вiдбувається, здебiльшого, у гетеросексуальному оточеннi. Для тiєї бiльшостi з них, чия гомосексуальнiсть зберiгається у таємницi вiд оточення, це звичайно не викликає проблем. Якщо точнiше, проблема у таких геїв одна - не вирiзнятися, зробити свою гомосексуальнiсть непомiтною. У бiльшостi випадкiв це не важко. Хiба що iнодi особливо дiйшлi сусiди можуть запитати: чому до якогось хлопця ходять не дiвчата, а хлопцi. Або спiвробiтники на роботi натякають, що їх тридцятип'ятирiчному колезi час би одружитися, жартують з цього приводу над ним. Такому гею або лесбiйцi доводиться бути постiйно напоготовi, щоб не видати себе недоладною фразою, вчасно вiджартуватися i т.i. Цiкаво, що часто жах геїв перед можливим викриттям вимагає сильно перебiльшувати таку можливiсть. Українське суспiльство настiльки слабо поiнформоване щодо гомосексуальностi, йому властивий настiльки спотворений образ гея (лесбiйки), що, як правило, нiкому i на думку не падає хлопця (дiвчину), якi мають "нормальну зовнiшнiсть", асоцiювати з гомосексуальнiстю. Треба мати жiночi (для хлопця) манери, деталi зовнiшностi, аби тебе визнали (без iнших бiльш iстотних доказiв) з точки зору обивателя гомосексуалiстом. Навiть, якщо оточуючi починають щось пiдозрювати, вони зазвичай до останнього не вiрять власним пiдозрам. Бiльша ймовiрнiсть, що гея або лесбiйку "розсекретить" той, хто сам має до цього стосунок.
Що ж вiдбувається, якщо про когось стає вiдомо, що вiн гомосексуал? На дiаграмi (рис. 14) зображено, як розподiлилися вiдповiдi респондентiв на питання про те, з якими виявами гомофобiї вони особисто стикалися.
|
| Рис. 14. Прояви гомофобiї, з якими стикалися геї: 1) побиття; 2) погрози та шантаж; 3) образи; 4) не доводилося стикатися |
Проте, є досить багато натуралiв, що цiлком толерантно ставляться до гомосексуалiв. Виявлятися це може у рiзних формах i з рiзних причин. По-перше, для частини людей це виникає з глибинно властивої їм поваги до будь-якої особистостi, небажання будь-кого судити, не маючи на те права. У середовищi освiчених молодих людей в останнi роки також часто прийнято добре ставитись до гомосексуалiв при всiй абстрактностi цього доброго ставлення. Подеколи в цьому ставленнi присутня частка жалостi: "Їх i так бог образив, навiщо їх ще кривдити?" Цiкавi процеси вiдбуваються в такiй людинi, коли вона, скажiмо, несподiвано дiзнається, що її близький знайомий - гей. Абстрактне уявлення щодо такого роду людей наповнюється конкретним змiстом, зазнають перегляду усталенi стереотипи. Якщо дружнi почуття великi, то вони зберiгаються i пiсля "викриття" одного з друзiв. Якщо говорити про дружбу гетеросексуальної дiвчини i хлопця-гея, то в цьому випадку стосунки налагоджуються ще швидше. Для хлопця-гетеросексуала перешкодою для стосункiв деякий час може бути прихованi побоювання, що його друг-гей зробить i його таким же. Дiвчина ж (якщо не мала видiв на хлопця як на майбутнього чоловiка) просто вiднаходить друга, який цiнить її не за фiзичнi данi, а як особистiсть.
З iншого боку, зараз навiть серед лiберально настроєних груп прийнято закликати до невипинання своєї орiєнтацiї. При цьому, звичайно, мається на увазi, що оточувати себе сором'язливою тишею повиннi саме геї i лесбiйки. Коли гетеросексуали кажуть про свої стосунки з гордiстю, то випинанням це не вважається.
|
| Рис. 15. Геї та гетеросексуальнi щлюби: 1) не були одруженi i не бажають; 2) не були одруженi, але збираються; 3) в цей час одружений; 4) шлюб розпався через гомосексуальнiсть чоловiка; 5) шлюб розпався з iнших причин. |
Згiдно з опитуванням, яке було проведене Центром, досить багато респондентiв (13,0%) перебувають у офiцiйному шлюбi, 19,3% перебували в ньому ранiше, але шлюб цей з рiзних причин розпався (рис. 15). Якщо врахувати що 22,8% мають намiр (важко сказати, наскiльки щиро) одружитися в найближчому майбутньому, то треба сказати, що частка геїв, якi перебувають в гетеросексуальному шлюбi, досить велика. Навiщо геї одружуються? На це є багато причин (рис. 16). У колишнi часи багато геїв, одружуючись, просто не усвiдомлювали своєї гомосексуальностi та прагнули вiдповiдати сподiванням суспiльства i батькiв. Iншi наївно вважали, що одружившись, вони позбудуться гомосексуальних схильностей (10,5% тих, хто одружувався або збирається одружуватись). Хтось свiдомо намагався приховати такi схильностi вiд оточення, аби всi вважали, що вiн такий, як вони (29,0%). Здатнi деякi геї i на кохання до осiб протилежної статi. У будь-якому випадку 20,9% опитаних, якi були у шлюбi, одружувались з кохання. Нiчого дивного в цьому немає. Поняття "гей" не тотожне поняттю "виключно гомосексуальний"; бiльш вiдповiдає дiйсностi "гей" - "переважно гомосексуальний", хоча частина геїв може бути насправдi виключно гомосексуальною.
|
| Рис. 16. Причини, з яких геї одружуються: 1) через бажання позбавитись своєї гомосексуальностi (10,5%); 2) через бажання зiйти за гетеросексуала (29,0%); 3) з волi батькiв (20,0%); 4) аби мати дiтей (50,5%); 5) з кохання (20,9%); 6) аби укласти фiктивний шлюб (5,3%); 7) заради матерiальної вигоди (3,0%) |
Незадоволених сексуальним життям серед бажаючих одружитися 52,7%. Можливо, хтось, не знайшовши себе в гомосексуальних стосунках (не знайшовши потрiбного партнера), так намагається вирiшити проблему самотностi. Ще один чинник - релiгiйнiсть. Переважна бiльшiсть (68,0%) бажаючих одружитися - вiруючi.
Особливої уваги заслуговує питання дiтей. Всупереч поширеному уявленню, сексуальна орiєнтацiя i бажання мати дiтей нiяк не пов'язанi. Половина (50,9%) тих, хто одружувався або має намiр це зробити, вказали як причину бажання мати дiтей. Є дiти майже у чвертi опитаних (21,3%), бажаючих же їх мати ще бiльше (54,3% всiх опитаних). У бiльшостi такi бажання, проте, залишаються безпiдставними мрiяннями. Крiм звичайних фiнансово-побутових проблем, майже нездоланною проблемою постає неможливiсть мати власну дитину i неможливiсть усиновлення (вдочерiння). Нам невiдомо про прецеденти, але iз найзагальнiших мiркувань край малоймовiрно, аби державнi органи визнали достойною кандидатуру самотнього чоловiка або, тим бiльше, вiдкритого гея у якостi прийомного батька. Важко сказати, наскiльки в бажаннi мати дiтей у геїв присутня справжня потреба в дiтях (можливо, запрограмована генетично), а наскiльки це є наслiдком сприйнятих вiд суспiльства стереотипiв про те, що у кожного повинна бути сiм'я, в тому числi й дiти.
Так чи iнакше, у досить великої кiлькостi геїв є i сiм'я, i дiти. Як складаються стосунки в таких сiм'ях? По-перше, бiльшiсть дружин i не пiдозрюють про цю сторону життя їхнiх чоловiкiв. Як вдається одруженому гею приховати вiд дружини свою таємницю - знає тiльки вiн. Частинi геїв при усiй їх виверткостi це не вдається. У результатi шлюб може розпастися, про це вже ранiше йшла мова. Iншi дружини, чи то в надiї, що "це" може минути, чи то заради майбутнього дiтей, матерiального благополуччя сiм'ї, нарештi, заради кохання до чоловiка, можуть пiти на збереження сiм'ї. Надалi гомосексуальнiсть чоловiка може бути додатковим джерелом сварок i розбiжностей. Але деяким (є такi приклади) вдається знайти прийнятнi моделi стосункiв. Дiтям, як правило, про це не повiдомляють. Проблемою для деяких геїв може бути нездатнiсть гiдно виконувати подружнi обов'язки, особливо при високому сексуальному темпераментi дружини - деякi жiнки знаходять вихiд у зв'язках на сторонi.
Давно вiдомо, що бути молодим нелегко. Вдвiчi важче молодiй людинi, яка починає розумiти, що з її сексуальною орiєнтацiєю "щось не так", та ще у суспiльствi, де поширена негативна оцiнка такого роду сексуальностi. До цього додається дефiцит iнформацiї на так потрiбну цiй конкретнiй молодiй людинi тему. Неможливо знайти її, неможливо спитати у кого-небудь, де її шукати. ЗМI постiйно ялозять тему гомосексуальностi таких одiозних особистостей, як Шура або Борiс Моiсєєв. У бiльшостi молодих людей це викликає радше почуття вiдторгнення. Один з респондентiв проведеного Центром опитування як мiру, здатну полiпшити становище геїв в Українi, запропонував: "Прибрати Шуру i Моiсєєва з екрана". Молодi люди не хочуть асоцiювати себе з тим, що у пересiчних громадян вважається ознаками гомосексуальностi.
Надалi подiї можуть розвиватися по-рiзному. Хтось рано або пiзно (молодiсть пройшла в пошуках себе) знаходить бiльш об'єктивну iнформацiю, усвiдомлює, що не iснує якогось єдиного, загальноприйнятого типу гея (лесбiйки), що свiт геїв i лесбiйок так само рiзноманiтний, як i свiт гетеросексуалiв. Виявляється можна бути геєм (лесбiйкою) i бути iндивiдуальнiстю. Власне, гомосексуальнiсть це i є лише вияв iндивiдуальностi особистостi. Далi вже починаються iншi проблеми: вибiр стилю життя у вiдповiдностi зi своєю сексуальною орiєнтацiєю i властивостями характеру, темпераменту; пошук собi подiбних; спроби побудувати своє життя таким чином, аби гомосексуальне особисте життя, що досi не схвалюється суспiльством, не входило в суперечнiсть з iншими сторонами життя i т.д. Що в наш час може бути джерелом об'єктивної iнформацiї щодо гомосексуальностi в Українi? Рiдко поки ще, але можна зустрiти правдивi публiкацiї, матерiали в ЗМI. Геївська преса краще пiдходить для цiєї ролi, але має вельми обмежений доступ до читача, особливо до молодого. Аби такi журнали потрапили до молодого хлопця, дiвчини, вони, як мiнiмум, вже повиннi щось знати про iснування такого роду видань. Книг, подiбних до книги I.С. Кона "Лунный свет на заре", випускається мало i, знов-таки, в руки молодих людей цi книги можуть потрапити тiльки випадково. Так що наймасовiшими джерелами iнформацiї залишаються "блакитнi сторiночки" еротичних газет на кшталт: "Интересная газета", "Флирт", "Симона", де матерiал подається частiше за все в спрощенiй формi, з наголосом на сексуальнiй сторонi справи.
Iншi приходять до того ж результату iншим шляхом. Одночасно з цiєю розрiзненою iнформацiєю або поза нею, якийсь молодий хлопець (дiвчина) зустрiчає випадково людину, яка i знайомить його (її) iз свiтом гомосексуалiв, який виявляється був поряд, непомiтно для очей необiзнаного. Це перше знайомство може бути i вдалим, i не дуже. Вiдповiдно, шлях, який пройдуть молодi гей або лесбiйка до розумiння свого мiсця в суспiльствi, знаходження найбiльш вiдповiдного напряму дiй, буде бiльш або менш простим. На якийсь час, можливо, хтось пiд впливом невдалого першого досвiду навiть вирiшить: "Це - не моє". Але, якщо гомосексуальна природа особистостi досить сильна, то людина неминуче прийде до необхiдностi зробити другу спробу.
Третi ж, так i не знайшовши потрiбної iнформацiї i не зустрiвши нiкого випадково, намагаються реалiзувати себе у гетеросексуальних стосунках. Подальше залежить вiд поєднання рiзних чинникiв: наскiльки вдалим буде цей досвiд, наскiльки сильна гомосексуальна сторона особистостi, вiдсутнiсть або наявнiсть у подальшому гомосексуального досвiду. Багато хто може довгi роки так i залишатися латентно гомосексуальним, нiчого не маючи крiм непевного вiдчуття: "щось не так".
|
| Рис. 17. Iнформованiсть батькiв про гомосексуальнiсть їхнього сина: 1) дiзналися випадково; 2) сказав сам; 3) не знають до цього часу |
Окремо треба сказати про взаємини молодих геїв з їхнiми батьками, у випадку коли вони дiзнаються про гомосексуальнiсть сина. Бiльшiсть батькiв геїв, якi взяли участь в опитуваннi знають про гомосексуальнiсть їхнього сина (рис. 17). Молодi люди мають ту особливiсть, що внаслiдок об'єктивних причин вони дуже залежнi (особливо в матерiальному планi) вiд батькiв. Крiм того, бiльша частка молодi (та й не тiльки - несiмейних геїв i лесбiйок також) в Українi живе разом з батьками. Житлова проблема все ще гостро стоїть на Українi, хоч є й деякi змiни - тi, в кого є робота (нормально оплачувана), можуть сплатити житло. Але молодi нечасто мають таку роботу i, вiдповiдно, окреме житло.
|
| Рис 18. Наявнiсть у вiдкритих геїв проблем з батьками: 1) залишаються проблеми; 2) з часом це перестало бути проблемою; 3) поставились з розумiнням вiдраз |
Все, що викладене вище, стосувалося як геїв, так i лесбiйок. Багато проблем у них схожих. Є у лесбiйок i своя, характерна тiльки для них, специфiка.
У радянськi часи отримати об'єктивну iнформацiю про життя лесбiйок було дуже складно. Нiхто не афiшував такi стосунки i нiкому навiть на думку не спадало називати жiнок, якi мешкають разом, "лесбiйками" - часто навiть їм самим. Бiльшiсть навiть слова такого могли не знати. З тих же, хто знав, багато хто вважав, що лесбiйками стають у в'язницях або ЛТП i що лесбiйка вiдрiзняється вiд чоловiка тiльки первинними статевими ознаками. Якщо психiатрiя i займалася питаннями гомосексуалiзму, то її увага мала лише негативнi наслiдки - вiдсутнiсть карного переслiдування жiночого гомосексуалiзму компенсувалася його насильницьким психiатричним лiкуванням, що не менше калiчило долi.
З приходом перебудови iнформацiї стало не те щоб бiльше, але вона прийняла своєрiдне забарвлення - з'явилася маса газет i журналiв з найвульгарнiшими картинами лесбiйського сексу, а пiзнiше i вiдповiдна вiдеопродукцiя. Зрозумiло, усе це робилося чоловiками i для чоловiкiв i власне до лесбiйок не мало нiякого стосунку. Це на становищi гомосексуальних жiнок в суспiльствi позначилося мало. Будь-яке правдиве вiдображення життя українських лесбiйок, як i ранiше, знайти надто важко (95,8% опитаних лесбiйок зазначили, що iнформацiї для них в Українi дуже мало). Тут слiд вiддати належне прогресу - останнiм часом на екранi ТБ можна все частiше побачити фiльми про жiночу любов (зрозумiло, захiднi) хорошої якостi (низькосортної еротики було завжди багато, але вона бiльше цiкавить не самих лесбiйок). Крiм того, був проведений ряд ток-шоу на українських каналах, в яких тема гомосексуальностi була висвiтлена якраз на досить правдоподiбному рiвнi, оскiльки як учасники були запрошенi самi представники секс-меншин, у тому числi жiнки.
З iншого боку, як i ранiше, на питання, наскiльки достовiрна iнформацiя щодо лесбiйок, яку розповсюджують вiтчизнянi газети i телебачення, три чвертi (75,0%) опитаних вiдповiли "не завжди достовiрна" i чверть (22,9%) - "недостовiрна". Розмова про лесбiйок, частiше за все, ведеться або в рамках еротичного стимулювання гетеросексуальних чоловiкiв, якi вважають сапфiзм чимось "нешкiдливим" та "утiшним", або з присмаком скандальностi. У кращому випадку, такого роду публiкацiї виходять у виглядi вiдповiдей на листи дiвчат-пiдлiткiв, що шукають поради. Тут вже спостерiгається чiткiший подiл: вiд рекомендацiй "одуматися, поки не пiзно i стати на нормальний шлях розвитку" до грамотного висвiтлення даної теми без поблажливо-вибачаючого тону. Дуже вiдома у цьому вiдношеннi серед лесбiйок еротична газета "Флирт". Крiм еротичної преси, лесбiйська тематика приваблює видання, якi пишуть на кримiнальнi теми, i тодi можна прочитати про лесбiйок-вбивць i лесбiйок-вампiрiв, з винесенням сенсацiйних заголовкiв на першу сторiнку. Iнодi робляться спроби класифiкувати лесбiйок за групами i дати пояснення цьому явищу. У таких публiкацiях дуже помiтний низький рiвень обiзнаностi авторiв, якi, ймовiрно, впевненi, що все одно перевiрити те, про що вони пишуть, неможливо.
Лесбiйки України по-рiзному приходять до розумiння своєї природи. Є жiнки, якi усвiдомили неможливiсть увiйти в межi "норми" ще з дитинства i, прийнявши те, що вони нiколи не зможуть бути щасливi з чоловiком, завжди жили тим життям, яке для них природне. Жiнки цього типу звичайно не схильнi до приховування своєї орiєнтацiї, яку не вважають чимось ганебним i навiть пишаються нею (майже 40% опитаних спокiйно кажуть про свою орiєнтацiю навiть малознайомим людям) (рис. 19).
|
| Рис. 19. Вiдкритiсть лесбiйок для оточення: 1) не прагнуть приховувати свою орiєнтацiю навiть вiд малознайомих людей; 2) приховують вiд бiльшостi, але говорили деяким родичам та знайомим; 3) намагаються приховати вiд усiх, крiм лесбiйок; 4) намагаються приховати вiд усiх |
Вельми штучна популярна тема розподiлу лесбiйок за ролями "чоловiк-дружина". У сферi iнтимних стосункiв подiбний подiл може вiдбуватися спонтанно i ролi можуть постiйно змiнюватися, але загалом жiнок, якi асоцiюють себе з чоловiками i бажають вважатися такими, дуже мало. Однак, оскiльки саме вони впадають насамперед в очi, то це спричиняє прагнення неiнформованих поширити це враження на всiх, хто має iншу орiєнтацiю. Безсумнiвно, в лесбiйському середовищi бiльше жiнок, що мають спортивний вигляд i прихильникiв стилю "унiсекс" (наприклад, татуювання i пiрсiнг набагато частiше можна зустрiти саме серед лесбiйок), але жiноче начало лесбiйки цiнують одна в однiй i в собi самих передусiм. У чоловiчому родi майже нiхто нi себе, нi подруг, не iменує i чоловiчими iменами лесбiйки не користуються, хоч винятки i трапляються, як в будь-якiй iншiй сферi. Взагалi, внаслiдок того, що слово "лесбiйка" частiше за все вживається в суспiльствi iз зневажливим вiдтiнком, в середовищi жiнок з гомосексуальною орiєнтацiєю деякi прагнуть уникати його, замiнюючи словом "рожева" або виражаючись бiльш описово i абстрактно. Але все ж 41,7% опитаних лесбiйок вiддають перевагу цьому термiну. Жiнок, що мешкають разом, прийнято називати просто подругами (близько третини опитаних - 31,3%) або (рiдше) коханками, дружинами.
|
| Рис. 20. Вiдповiдi на запитання "Чи є постiйна подруга (партнерка)?": 1) так, живемо разом; 2) так, живемо порiзно, але бажаємо жити разом; 3) так, волiємо жити порiзно; 4) нi, але хочу мати; 5) нi i не хочу мати - 0%. |
Черговий мiф полягає у тому, що лесбiйки розпуснi i шукають лише пригод. Цього серед лесбiйок стiльки ж, скiльки i в будь-якому iншому середовищi, але загалом для таких жiнок на першому мiсцi стоїть емоцiйна i духовна близькiсть, що має на увазi вiрнiсть i взаємнi зобов'язання. Стосунки можуть тривати вiд декiлькох мiсяцiв до багатьох рокiв i, при усiй рiзноманiтностi цього середовища, стiйкi пари помiтно переважають (рис. 20). У порiвняннi з геями, бiльша кiлькiсть лесбiйок живе одностатевою сiм'єю. Живуть разом з коханою 27,1% опитаних. Приємно вiдзначити, що одна з опитаних лесбiйок зазначила, що прожила зi своєю коханою вже бiльше 20 рокiв. Хоча далеко не всi лесбiйки пiдтримують iдею спiльного мешкання на основi моделi традицiйного шлюбу, вiддаючи перевагу регулярним зустрiчам, дуже багато i таких, якi щиро бажали б закрiпити свої стосунки законним шляхом - з багатьох причин, наприклад, для визнання з боку суспiльства, i, завдяки цьому, мати можливiсть усиновити дитину. Особливо важку моральну ношу доводиться нести тим лесбiйкам, якi вихованi в ортодоксально-релiгiйних традицiях, для яких характерне найповнiше неприйняття усього, що виходить за межi усталених понять. Майже 54,2% опитаних лесбiйок вiдносять себе до вiруючих.
За даними опитування, 62,5% лесбiйок iдеальною моделлю взаємостосункiв вважають наявнiсть постiйної подруги, яка є одночасно i сексуальним партнером, iншi бажали б мати постiйну подругу, але вступати в сексуальнi контакти iз iншими жiнками, i нiхто не висловив прагнення до постiйної змiни сексуальних партнерiв. При цьому майже 71,0% жiнок цiлком задоволенi своїм сексуальним життям. З тих же, хто незадоволений iнтимною стороною свого життя, 70,0% не мають подруги, 20,0% мають, але не можуть жити разом. Майже половина (41,7%) опитаних шукають подругу. Мати таку близьку людину є життєвим прiоритетом у 75,0% респондентiв.
|
| Рис. 21. Способи знайомств у лесбiйок: 1) через об'яви в газетах (66,7%); 2) на вулицi (6,3%); 3) бiля туалетiв, у лазнi (2,1%); 4) через подруг (37,5%); 5) на дискотеках для лесбiйок (8,3%); 6) на роботi, на навчаннi (20,8%); 7) через Iнтернет (8,3%); 8) нема можливостi (2,1%) |
Способи знайомств у лесбiйок тi самi, що й у геїв (рис. 21), тiльки вага деяких способiв знайомств рiзниться. Бiльшу вагу мають знайомства за оголошеннями (вказали 66,7% опитаних). Легше знайомляться лесбiйки на роботi, в учбових закладах (20,8%). Практично вiдсутнє у лесбiйок таке поняття як "плєшка". Велика вага Iнтернету (8,3%), скорiше за все, випадкова i не вiдповiдає стану речей у всiй лесбiйськiй спiльнотi.
Наскiльки поширенi в суспiльствi лесбiйськi стосунки, сказати важко. Якщо вiрити росiйськiй газетi "Труд", то: "За вiдомостями росiйського Iнституту соцiологiчних дослiджень, вiд 30 до 40% жiнок орiєнтованi на "жiноче кохання" у рiзних його проявах - вiд легкого флiрту до створення одностатевої сiм'ї" 6. Звичайнi цифри рiзноманiтних (захiдних) дослiджень показують приблизно половину-третину вiд вiдповiдних значень для чоловiкiв, тобто 2-7% - проте це стосується стосункiв бiльш серйозних, нiж просто прихильнiсть або легкий флiрт. На запитання "З якою кiлькiстю лесбiйок ви спiлкувалися хоча б один раз?" 43,8% опитаних назвали число вiд 1 до 10, 45,8% - вiд 10 до 50, а 6,3% - бiльш нiж 50. Тiльки 8,3% опитаних регулярно спiлкується бiльше нiж з десятьма лесбiйками. Але це є швидше показником того, наскiльки iзольованi лесбiйки та їхнi групи одна вiд одної. Нiхто не зможе назвати точної кiлькостi так званих латентних лесбiйок, оскiльки жiнки, що перебувають у шлюбi, автоматично вибувають iз списку "неблагонадiйних". Але, як свiдчить життя, замiжнi жiнки часто першими шукають зв'язкiв з лесбiйками, вiдповiдаючи на оголошення щодо знайомств.
|
| Рис. 22. Причини за якими лесбiйки одружуються: 1) через бажання позбавитись своєї гомосексуальностi (7,1%); 2) через бажання зiйти за гетеросексуалку (25%); 3) з волi батькiв (10,7%); 4) аби мати дiтей (39,3%); 5) з кохання (17,9%); 6) аби укласти фiктивний шлюб (28,6%); 7) заради матерiальної вигоди (28,6%) |
Проблемою для молодих (i не тiльки) лесбiйок залишається, як i ранiше, страх розкриття перед батьками. Трохи менше третини (31,2%) опитаних нами лесбiйок вiдповiли, що їх найближчi родичi не знають про їхню гомосексуальнiсть. З iншого боку, досить багато (39,6%) тих, хто розповiли про це батькам самi. Проблеми при цьому зберiгаються тiльки у 29,2% опитаних. Батьки часто все ще вважають за краще бачити дочку замiжньою за чоловiком, нехай навiть нелюбим, нiж щасливою з коханою подругою, без якої вона не уявляє життя. Багато з них все ще вiрять в те, що гомосексуалiзм лiкується, i вживають вiдповiдних заходiв. Суспiльство загалом ще менше турбується щодо того, чи буде жiнка вiдчувати себе щасливою в шлюбi. За даними опитування, велика частина лесбiйок (39,3%) виходить замiж для того щоб мати дiтей (рис. 22). Цiкаво зазначити, що у порiвняннi з геями, у лесбiйок ця причина для одруження менш вагома - жiнцi, аби народити дитину, не обов'язково потрiбен офiцiйний шлюб. Двi iншi масовi причини одруження лесбiйок (по 28,6%) - з матерiальних мiркувань та для укладання фiктивного шлюбу з отриманням вiдповiдної печатки у паспортi. Вiдповiдь "з кохання" отримана вiд 17,9% опитаних. Як i у випадку з геями, вочевидь це наслiдок часткової бiсексуальностi конкретної лесбiйки. Лесбiйки, як виявилось, менш нiж геї схильнi терпiти шлюб, коли зрозумiють свою гомосексуальнiсть.
|
| Рис. 23. Лесбiйки та гетеросексуальнi шлюби: 1) не одруженi i не бажають; 2) не були одруженi, але збираються одружитися; 3) в цей час замiжнi; 4) шлюб розпався через гомосексуальнiсть жiнкi; 5) шлюб розпався з iнших причин |
Доречно буде торкнутися теми дiтей, якi частiше за все залишаються пiсля гетеросексуального шлюбу, що розпався. Буває i так, що жiнка приймає свiдоме рiшення мати дитину вiд зв'язку з яким-небудь чоловiком (часто в цiй ролi виступає дружнiй гей). Незважаючи на всi страхи гетеросексуальної бiльшостi, спостереження свiдчать, що єдина помiтна вiдмiннiсть дiтей з одностатевих сiмей - розумiння того, що такi союзи в принципi не вiдрiзняються вiд загальноприйнятих i позитивне ставлення до представникiв сексуальних меншин. Хоч саме це розумiння iнодi i ускладнює їхнє iснування в середовищi однолiткiв, адже вiдомо, що в пiдлiтковому середовищi гомофобнi погляди є гарантiєю приналежностi до компанiї "своїх", i практично нiхто в цьому вiцi не знаходить у собi смiливостi виявити нi свiй власний потяг до своєї статi, нi розповiсти про таку особливiсть своїх близьких. Слiд зазначити, що далеко не усi лесбiйки вирiшують вiдкритися власним дiтям, i багато хто приховує свої лесбiйськi стосунки вiд дiтей самим ретельним чином, адже жiнкам легше створити iлюзiю "просто подруг". За даними опитування, близько третини (29,3%) лесбiйок мають дiтей, 54,2% бездiтнi, але бажали б мати дитину.
В отриманих нами анкетах 8,3% опитаних вiдповiли, що стикалися iз загрозами i шантажем, чвертi доводилося чути грубi образи на свою адресу. Бiльше за 20,0% зазначили, що знають про випадки насильства або грубого поводження iз знайомими лесбiйками через сексуальну орiєнтацiю, ще третина чула про такi випадки. З приниженням i шантажем з боку правоохоронних органiв стикалися 12,5% опитаних лесбiйок, звiльняли або непрямо змушували пiти з роботи 6,3%, фiзичну силу застосовували щодо 2,1% тих, хто вiдповiв.
Не меншi проблеми викликає побоювання вийти iз засекреченого стану на роботi (8,3% опитаних приховують свою орiєнтацiю iз цих мiркувань). Iснує небезпека просто залишитися без коштiв для iснування або втратити усяку надiю на успiшну кар'єру - адже законiв, що забороняють дискримiнацiю на робочому мiсцi за ознакою сексуальної орiєнтацiї, не iснує. Поширеними є i побоювання, що внаслiдок розкриття вiд лесбiйки вiдвернуться знайомi (12,5%). Майже половина опитаних не говорить про свою орiєнтацiю, оскiльки вони вважають, що це не головне у взаємостосунках. Усе це так, але гетеросексуали, проте, не вважають потрiбним приховувати свою орiєнтацiю. При цьому, життя лесбiйок загалом як "набагато гiрше в порiвняннi з бiльшiстю громадян" оцiнили 20,8%, "дещо гiрше" - 29,2%, як "не вiдмiнне вiд життя бiльшостi громадян" - 41,7% i як "краще за життя бiльшостi" - 8,3%. Тобто, близько половини опитаних не вважають становище лесбiйок в Українi суттєво гiршим порiвняно з загальною ситуацiєю.
Найголовнiша i найгострiша проблема усiх лесбiйок будь-якого вiку i професiї - можливiсть виразити свою справжню суть, не переховуватися i не вигадувати iсторiй про особисте життя, ховаючись за чоловiчу спину. I хоч вiдкритих жiнок з "неортодоксальними" поглядами стає все бiльше (це в основному представники молодшого поколiння, особливо тi, що мешкають у великих мiстах), багато з них не зважуються зробити цей крок за самими рiзними, але спiльними для усiх причинами. Одна з них - вiдсутнiсть хоч би однiєї яскравої особистостi, яка могла б служити позитивним прикладом i надихаючим чинником (так званою ролевою моделлю). Поки що кумирами українських лесбiйок залишаються захiднi "дайкс".
На жаль, переважна бiльшiсть українських лесбiйок не те щоб не вiдрiзняється активнiстю у обстоюваннi своїх iнтересiв i прав, але навiть не дуже добре уявляє, якi конкретно специфiчнi iнтереси вони могли б обстоювати. Хоча практично усi опитанi лесбiйки (95,8%) зазначили, що бачать необхiднiсть у створеннi громадських органiзацiй, якi б представляли i обстоювали їхню думку в суспiльствi. Але часто активнiсть жiнок спрямована, головним чином, на пошук подруги, пiсля її знаходження активнiсть знижується, жiнки замикаються у вузькому колi собi подiбних.
Дуже низький рiвень полiтизацiї лесбiйської спiльноти. Iдеологiчно близький лесбiйкам фемiнiзм, який виступає за право кожної жiнки самiй робити свiй вибiр у життi i бореться проти чоловiчого шовiнiзму, але любов ця не дуже взаємна - бiльшiсть фемiнiсток, як i ранiше, вiдхрещуються вiд лесбiйської спiльноти, щоб не виявитися зарахованими в її ряди. Хоч кому ще захищати права жiнок, як не представникам фемiнiстського свiтогляду? Лесбiйська субкультура у нашому суспiльствi поки однозначно вiдсутня. Немає жодного спецiального тематичного видання, хоч дуже великий вiдсоток нетрадицiйно орiєнтованих жiнок помiчений в тiй чи iншiй сферi творчої дiяльностi.
Бiсексуали, тобто люди рiвною мiрою i гомосексуально i гетеросексуально орiєнтованi (або з деяким переважанням тiєї або iншої орiєнтацiї), ще менш помiтнi, нiж гомосексуали. Внаслiдок того, що спiлкування з протилежною статтю не є для них проблемою, бiльше того - "входить у сферу" їхнiх сексуальних iнтересiв, бiсексуали дуже мало, ще менше нiж геї, у чомусь вiдрiзняються вiд оточення. Якщо хлопець спiлкується з дiвчатами, має наречену, потiм дружину, то нiхто не запiдозрить у ньому гея (усе тут сказане аналогiчно стосується i жiнок). Iнша сторона його (її) особистостi може залишитися в тiнi. Iснує декiлька моделей того, як влаштовують своє життя бiсексуали.
По-перше, у багатьох з них бiсексуальнiсть залишається латентною. Наявнiсть досить сильного потягу до протилежної статi багато кому не дозволяє навiть замислитись, що у нього щось не так з сексуальною орiєнтацiєю. Iнтерес до тiла осiб своєї статi у бiсексуалiв, як i iншi ознаки гомосексуальностi, виявляється лише на рiвнi пiдсвiдомостi. Не виключено, що бiсексуальну основу мають хоч би деякi випадки одностатевої дружби, прихильностi мiж двома чоловiками або двома жiнками, хоч це залишається таємницею для обох друзiв.
Для iнших бiсексуалiв у деякий момент вiдбувається прозрiння i вони вiдкривають в собi iншу грань особистостi. Частiше за все це вiдбувається пiд впливом випадкового сексуального контакту з геєм або таким же бiсексуалом. Найбiльш поширений сценарiй такого контакту, коли двоє знайомих ночують разом напiдпитку. Алкоголь вивiльняє потаємнi бажання i потяг. Останнiм часом можна зустрiти ще один цiкавий сценарiй. В колективi (учбовому, виробничому тощо) з'являється вiдкритий гей. Часто це досить спокiйно сприймається колективом, принаймнi, зовнi гомофобiя не виявляється. Для латентного ж гея або бiсексуала ця ситуацiя може вивiльнити те, що переховувалося пiд шаром страхiв i упереджень i вiн вирiшує "спробувати". Принаймнi, спокуса постiйно у нього перед очима. Для багатьох бiсексуалiв такi контакти так i залишаються випадковими експериментами (хоч вони i повторюються час вiд часу).
Для ще однiєї категорiї бiсексуалiв їх бiсексуальнiсть носить характер рознесених у часi етапiв. У якийсь момент сексуальнi контакти зi своєю статтю змiнюються постiйними стосунками (шлюбом) з протилежною. Але тiльки виникають, скажiмо, у хлопця проблеми в стосунках iз дiвчиною, вiн може знову повернутися до стосункiв iз хлопцями - i навпаки. Вибiр того або iншого партнера (i його статi) залежить вiд емоцiйного i сексуального потягу, що є у даний момент, а також вiд збiгу обставин.
Тi, хто належить до наступної категорiї бiсексуалiв, не може обiйтися нi без однiєї з сторiн своєї сексуальностi. Мова йде не тiльки про геїв, якi вимушено знаходяться в гетеросексуальному шлюбi або лесбiйок у подiбнiй ситуацiї. Деяка частина бiсексуалiв має потребу мати сексуальнi контакти паралельно як з чоловiками, так i з жiнками. Всупереч поширенiй думцi, це не тiльки гiперсексуальнi особи, для яких об'єкт сексуального потягу взагалi байдужий. Iснують бiсексуали, якi мають сильну емоцiйну прихильнiсть як до дружини , так i до коханця (у випадку чоловiка-бiсексуала). Деяким вдається приховувати свою бiсексуальнiсть вiд дружин, iншi розкриваються перед ними i навiть знаходять розумiння. Досить поширене в суспiльствi переконання, що ревнувати можна тiльки до представникiв своєї статi. Тому дружина терпить наявнiсть суперника, але не потерпить i натяку на наявнiсть суперницi.
Як варiант подiбної моделi поведiнки - прагнення мати i чоловiка, i жiнку у лiжку одночасно. В останнi роки газети приватних оголошень ряблять вiд листiв сiмейних пар, якi запрошують для "спiлкування" чоловiкiв i жiнок, а також iншi пари. Слiд зважите на те, що модель "один чоловiк - двi жiнки" нiколи не вважалася ганебною (принаймнi, серед чоловiкiв), а ось до ситуацiї "двоє чоловiкiв - одна жiнка" ставилися ранiше з пiдозрою. Проте, i такi ситуацiї перестали вже, мабуть, багатьох шокувати.
Якщо говорити про стосунки мiж бiсексуалами i гомосексуалами, то вони складаються непросто. Бiсексуалiв в лесбiгеївському середовищi недолюблюють. Багатьох не влаштовує, що у стосунках з гомосексуалом бiсексуал нiколи не буде належати тому повнiстю. З ними можуть пiти на контакт, але за "своїх" також не вважають, особливо характерно це для лесбiйок. Вони всiляко пiдкреслюють свою несхожiсть з жiнками-бiсексуалками. Можливо, це пов'язано з тiєю хворобливою цiкавiстю, яку виявляють гетеросексуальнi чоловiки до лесбiйських стосункiв i до самих лесбiйок. Бiсексуальнi жiнки не проти такого втручання, а лесбiйки категорично заперечують. Геї ж частiше за все просто пiдсмiюються над бiсексуалами-чоловiками, вважаючи, що їхня бiсексуальнiсть - лише маска, яка приховує iстинну гомосексуальнiсть. Можливо, для деяких бiсексуалiв це так i є. Зробити повний крок i сказати: "Я - гей" буває складно, а ось бути бiсексуалом серед певного кола молодi останнiм часом навiть модно. Це немов би пiдкреслює оригiнальнiсть хлопця або дiвчини. З iншого боку, серед геїв i лесбiйок, як i в суспiльствi взагалi, має мiсце стереотип, що можна бути або гомосексуалом, або гетеросексуалом, а ось бiсексуали просто не визначились, що вочевидь невiрно. Неважко помiтити, що у бiльшостi гомосексуалiв тiєю або iншою мiрою все ж присутнiй гетеросексуальний потяг i чiткої межi мiж гомосексуалами i бiсексуалами немає. Вона розмита i усе залежить, за великим рахунком, вiд того, як себе визначає сама людина. Так чи iнакше, бiсексуали частiше за все залишаються наданi самi собi. У їх середовищi ще менше, нiж серед геїв i лесбiйок, розвинена свiдомiсть того, що вони мають якiсь спiльнi iнтереси, проблеми i могли б вирiшувати їх разом.
Гомосексуалiв часто плутають з транссексуалами, що абсолютно невiрно. Транссексуалiзм - це повноцiнне постiйне вiдчуття себе особистiстю протилежної бiологiчної (фiзичної) статi. Вiдмiннiсть полягає саме у вiдчуттi своєї статi. Гомосексуали не вiдчувають, що з їх статевими ознаками щось не те. Для транссексуала найбiльш заповiтна мрiя - зробити операцiю по змiнi статi. Iнодi вони обмежуються тим, що ведуть подвiйне життя, яке їх задовольняє. Саме у цьому випадку шляхи транссексуалiв i гомосексуалiв перетинаються. Часто транссексуали тiльки у середовищi гомосексуалiв можуть знайти собi сексуальних партнерiв, хоч можуть бути i проблеми, пов'язанi з тим, що транссексуали схильнi до зайвої (з точки зору гомосексуала) змiни статевої ролi (жiночнiсть у чоловiкiв, мужеподiбнiсть у жiнок) i перевдягання в одяг протилежної статi. А бiльшiсть гомосексуалiв (всупереч дуже поширенiй думцi) приваблюють передусiм: геїв - чоловiчi типи зовнiшностi i поведiнки, лесбiйок - жiночi.
Одружуються транссексуали рiдко. З точки зору чоловiка-транссексуала (тiло чоловiка - вiдчуття себе жiнкою) шлюб з жiнкою - це свого роду реєстрацiя лесбiйських стосункiв. Але i такi випадки бувають. Транссексуалiзм часто поєднується з бiсексуальнiстю. Можливий навiть варiант, коли в тiлi чоловiка знаходиться жiнка-лесбiйка. У результатi, якщо все ж дiйде справа до операцiї по змiнi статi, дуже складно вирiшується питання з подальшою долею шлюбу, особливо якщо в шлюбi були дiти. В Українi особам, що мають дiтей, не дозволена операцiя по замiнi статi (проте завжди є можливiсть обiйти заборону). Iншого роду складностi виникають, коли мав мiсце союз транссексуала i гея. Пiсля операцiї партнер втрачає для гея привабливiсть, стає жiнкою. Хоч є деякi чоловiки, яким подобаються транссексуали, особливо з частково змiненою зовнiшнiстю: обличчя, груди (внаслiдок прийому гормональних препаратiв) - жiночi, а статевi органи - чоловiчi. У таких випадках транссексуал може залишатися в такому промiжному станi, не доводячи справу до операцiї.
Згiдно з наказом МОЗ України вiд 15 березня 1996 р., дозвiл на операцiю по змiнi статi можна отримати тiльки по досягненнi 25 рокiв 7. Вважається, що тiльки на цей вiк вiдбувається повнiстю сексуальне i суспiльне самоусвiдомлення особистостi. До цього вiку транссексуалу доводиться жити з вiдчуттям, що його свiдомiсть як би мiститься в чужому тiлi. Дуже неприязно ставиться суспiльство i до пристрастi транссексуалiв носити "не той" одяг, поводитися поза загальноприйнятими канонами. Але, навiть якщо вiк особи той, що необхiдний, це не означає, що найближчим часом вiдбудеться операцiя. Для того, щоб отримати дозвiл на операцiю, потрiбно отримати висновок психологiчної експертизи. Пiсля того, як вирiшать, що транссексуал дiйсно "ядерний" (з природженою, а не придбаною транссексуальнiстю), вiн повинен протягом року пройти психологiчну i соцiальну адаптацiю. Це означає, що чоловiк-транссексуал, маючи усi документи на чоловiче iм'я, повинен виглядати i поводитися як жiнка. Можна уявити собi, як це складно зробити зважаючи на пануючу в суспiльствi нетерпимiсть до всього несхожого. Змiна документiв вiдбувається тiльки пiсля операцiї. Перед операцiєю вiдбувається обстеження в психiатричнiй лiкарнi (нарiвнi з психiчно хворими i наркоманами), причому, тi хто має намiр стати жiнкою, знаходяться в чоловiчiй палатi i навпаки. Проте, багато що в цьому питаннi залежить вiд особистостi лiкаря. Є ще одна сторона справи - операцiя коштує дуже дорого. Як кажуть, причина такого поводження лiкарiв з транссексуалами - бажання, аби операцiя була зроблена тим особам, яким вона дiйсно життєво потрiбна, хоча конкретнiй людинi вiд такого пояснення не легше.
Не дивно, що серед транссексуалiв так часто можна зустрiти спроби суїциду. Особливо це було характерне для попереднього часу. Зараз для багатьох з'явилася надiя. Важко переоцiнити роль iсторiї життя iзраїльської спiвачки (до операцiї - чоловiка) Дани Iнтернешнл, яка отримала широкий розголос. Так чи iнакше, i в Українi, як до того, починаючи з 60-х рокiв, у СРСР, офiцiйно проводяться операцiї по змiнi статi. Транссексуали проходять через усi кола пекла, щоб отримати тiло, якого можна було б не соромитися. Як говорить жiнка, що промучилася бiльшу частину свiдомого життя в чоловiчому тiлi i що отримала жiноче тiло на 36-му роцi життя: "У мене й досi мурашки пробiгають тiлом, коли я пiдходжу до дзеркала i не бачу усього цього зайвого знаряддя, усього, що заважало" 8. Як вважається, приблизно на 50 тисяч чоловiк припадає один транссексуал, хоч точних дослiджень нiхто не проводив. В Українi на облiку перебувають близько 150 транссексуалiв, хоч реальне число їх набагато бiльше 9.
Питання профiлактики та лiкування ВIЛ-iнфiкованих, їхнi права та обов'язки регулюються Законом України "Про запобiгання захворюванню на синдром набутого iмунодефiциту (СНIД) та соцiальний захист населення" (редакцiя 1998 г.). На вiдмiну вiд редакцiї 1991 р., у ньому не видiляються групи населення, що пiдлягають обов'язковому обстеженню на ВIЛ/СНIД. Пов'язане це, передусiм, з вiдсутнiстю у держави необхiдних коштiв на таке обстеження. Офiцiйна медицина у зв'язку з цим зазначає змiну структури контингентiв, що дослiджуються, та зниження рiвня виявлення ВIЛ-позитивних (ВIЛ+). Кажучи простiше, у даний час виявляються ВIЛ-iнфiкованi тiльки серед тих, хто сам звернувся до медичних працiвникiв або серед тих, хто мав контакт з тими, у кого виявлена ВIЛ-iнфекцiя. Хоча у цьому є i позитивний момент - нiкого не можливо примусити проти його бажання пройти обстеження. Обов'язково перевiряються лише вагiтнi жiнки та донорська кров. ВIЛ-iнфiкований має право вiдмовитися вiд подальшого спiвробiтництва зi СНIД-центром, навiть не засвiдчивши це письмово. Однак певнi протирiччя принципу анонiмностi перейшли i у нову редакцiю. Так, ст. 14 Закону зобов'язує "письмово засвiдчити факт одержання iнформацiї та попередження" про "необхiднiсть дотримання профiлактичних заходiв... та про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдоме поставлення в небезпеку зараження або зараження iншої особи". Тобто, ВIЛ+ повинен у розписцi вказати своє iм'я.
Згiдно iз вже згадуваним законом, ВIЛ-iнфiкованому та хворому на СНIД гарантується збереження лiкарської таємницi про результати медичного обстеження на ВIЛ. Однак водночас закон зобов'язує ВIЛ+ "повiдомити осiб, якi були з ним у статевих контактах до виявлення факту iнфiкованостi, про можливiсть їхнього зараження" (ст.15). В українському Кримiнальному кодексi (ст.108-2) встановлена кримiнальна вiдповiдальнiсть за завiдоме поставлення в небезпеку зараження ВIЛ iншої особи та за зараження (у виглядi покарання до 5 та 8 рокiв ув'язнення, вiдповiдно), але, починаючи з 1991 р., наприклад, в Донецькiй областi жодна кримiнальна справа за таким обвинуваченням не закiнчилася засудженням. Природно, що ВIЛ-iнфiкованi є i у мiсцях позбавлення волi. Згiдно Наказу №312/164 МВС України вiд 18.05. 1997 "Про умови тримання ВIЛ-iнфiкованих у мiсцях позбавлення волi", засудженим забезпечується доступнiсть i добровiльнiсть обстеження, збереження у таємницi результатiв. Останнє має i негативнi сторони. Наприклад, не вiдбувається жодного iнформацiйного обмiну мiж лiкувально-профiлактичними установами МВС України та пiдроздiлами Мiнiстерства охорони здоров'я на мiсцях. Заарештованi та засудженi ВIЛ+ знаходяться у мiсцях позбавлення волi на загальних пiдставах. Цiкаво зазначити, що МВС України, зобов'язавши адмiнiстрацiю "слiдчих iзоляторiв; виправно-трудових установ, незалежно вiд наявностi в установi ВIЛ-iнфiкованих... забезпечити... доступнiсть презервативiв для користування ув'язненими", завдяки цьому офiцiйно визнало широке розповсюдження гомосексуальних контактiв помiж ув'язненими. Однак умови для ВIЛ+ створюються насправдi жахливi та нелюдськi.
Згiдно з Законом України "Про запобiгання захворюванню на синдром набутого iмунодефiциту (СНIД) та соцiальний захист населення", "ВIЛ-iнфiкованi та хворi на СНIД... користуються всiма правами та свободами, передбаченими Конституцiєю та законами України, iншими нормативно-правовими актами України" (ст.17). Зокрема, "забороняється вiдмова у прийняттi до лiкувальних закладiв, у наданнi медичної допомоги, ущемлення iнших прав осiб на пiдставi того, що вони ВIЛ-iнфiкованi або хворi на СНIД..."(ст.18). Забороняється також "розголошення медичним працiвником або iншою посадовою особою вiдомостей про проведення медичного огляду... та його результатiв" (ст. 108-4 КК України). На практицi права ВIЛ-iнфiкованих на мiсцях масово порушуються. Багато хто з iнфiкованих навiть не знає своїх прав. Найбiльшим попитом у вiдвiдувачiв СНIД-центрiв та рiзноманiтних громадських органiзацiй, якi займаються питаннями психологiчної та соцiальної пiдтримки ВIЛ-iнфiкованих, користується текст закону, де обумовленi їхнi права. Але i знаючи права, необхiдно докладати зусиль, аби домогтися їхнього дотримання. В умовах кризової ситуацiї, загальної низької культури населення та його нетолерантностi, наприклад, будь-яке розголошення вiдомостей щодо iнфiкованостi людини зазвичай обертається цiлою серiєю матерiально-психологiчних проблем аж до передчасної смертi.
Згiдно з Законом України "Про запобiгання захворюванню на синдром набутого iмунодефiциту (СНIД) та соцiальний захист населення" крiм вже згадуваної заборони вiдмови в прийняттi до лiкувальних закладiв, ВIЛ-iнфiкованим та хворим на СНIД надається право на "безкоштовне забезпечення лiками,... засобами особистої профiлактики та на психосоцiальну пiдтримку; безкоштовний проїзд до мiсця лiкування i у зворотному напрямку" (ст. 17). Практично це реалiзується так: СНIД-центр, наприклад, Донецької областi (областi, де зосереджено близько третини усiх виявлених ВIЛ-iнфiкованих України) має спецiально пiдготовлених лiкарiв (дантиста), телефон довiри та психолога для ВIЛ+. На жаль, навiть тут специфiчного лiкування не проводиться. Лiкуються лише опортунiстичнi (супутнi СНIДу) захворювання. Однак i такi центри є лише у деяких великих мiстах (Київ, Одеса, Сiмферополь, Донецьк). В iнших бiльш-менш великих населених пунктах є тiльки кабiнети ВIЛ/СНIД або просто шкiрно-венерологiчнi диспансери, якi займаються лише тим, що фiксують нових ВIЛ-iнфiкованих. Ще одна сфера їхньої дiяльностi - профiлактика. Специфiчне лiкування проводиться лише у Києвi i в абсолютно недостатньому обсязi. Причина одна - нестача коштiв на придбання лiкiв та тест-систем. Згiдно з проектом (2000 р.) наказу Мiнiстерства охорони здоров'я планується спрямовувати в регiони кошти для придбання необхiдних препаратiв на 10% наявних в регiонi ВIЛ-iнфiкованих. З урахуванням того, що приблизно така кiлькiсть iнфiкованих i потребує лiкування, виконання даного наказу було б великим кроком вперед. Проте велика ймовiрнiсть, що запланований наказ, як i статтi закону, залишаться лише благими побажаннями.
Ще одна проблема, пов'язана з лiкуванням СНIДу, - те, що в останнi роки переважна бiльшiсть виявлених ВIЛ-iнфiкованих були iн'єкцiйними наркоманами (згiдно з останнiми даними, близько 85% iнфiкованих в Українi належить до цiєї категорiї). У результатi, величезнi кошти, що з бiльшою ефективнiстю могли б бути використанi на лiкування звичайних хворих на СНIД, витрачалися на соцiальну адаптацiю наркоманiв, звiльнення їх вiд наркотичної залежностi. Як свiдчить практика державних медичних установ (наркодиспансерiв), ефективнiсть такої роботи - 1-2%. Згiдно з тим же проектом наказу Мiнiстерства охорони здоров'я, планується вивести наркозалежних iз сфери дiяльностi СНIД-центрiв i передати їх у вiдання наркологiчних диспансерiв. Тiльки пiсля подолання наркозалежностi до такого ВIЛ-iнфiкованого будуть застосовуватися методики по лiкуванню (запобiганню розвитку) СНIДу.
СНIД-центри на мiсцях покликанi виконувати ще одну роль - вони повиннi надавати психологiчну пiдтримку тим, хто, дiзнавшись, що вони ВIЛ-iнфiкованi, зiштовхуються з комплексом проблем психологiчного плану, якi їм тяжко вирiшувати на самотi. Багато у цьому питаннi залежить вiд професiоналiзму та людських якостей конкретного лiкаря. Окрiм СНIД-центрiв, психологiчну допомогу надають телефони довiри, служби соцiального сприяння молодi та групи взаємодопомоги. Останнi особливо важливi, бо нiхто, крiм тих, хто зiткнувся iз подiбними проблемами, з такою ефективнiстю не зрозумiє i не пiдтримає у тяжкий час. Цiкавий досвiд в цьому планi є в Полтавi, де активно дiє група взаємодопомоги ВIЛ-iнфiкованих при Благодiйному фондi "Анти-СНIД".
У даний час практично при кожному з мiсцевих СНIД-центрiв iснує громадська органiзацiя. Як правило, там присутнi тi ж люди, що i у державних структурах. В результатi реальна дiяльнiсть по захисту прав iнфiкованих, їхнiй психологiчнiй пiдтримцi у бiльшостi областей України ведеться дуже формально. Усе, за великим рахунком, залежить вiд людей, якi працюють в тiй або iншiй структурi. В Черкасах дуже цiкаву роботу проводить лiкар СНIД-центру - державної структури. В Полтавi, як вже зазначалося, бiльш ефективну роботу проводить громадська органiзацiя - Благодiйний фонд "Анти-СНIД". Знов-таки, наприклад, у сусiднiй з Полтавою Сумськiй областi практично не дiють i державнi структури, i суспiльнi органiзацiї. З громадських органiзацiй, якi працюють в напрямi пiдтримки ВIЛ+, ще можна вiдзначити Київський Центр взаємодопомоги при ВIЛ/СНIД "Ми з вами". Адресну пропаганду безпечної сексуальної поведiнки серед геїв проводить Українська асоцiацiя планування сiм'ї.
Якщо говорити про спiввiдношення питань СНIДу та становища геїв, то можна зазначити ось що. На початку 90-х рокiв, коли iнфiкованих було небагато i досить великий вiдсоток серед них був геїв, з одного боку, широко експлуатувався мiф про те, що СНIД - це хвороба гомосексуалiстiв. З iншого боку, СНIД-центри охоче йшли на контакти з органiзацiями, що тодi виникали, та групами геїв. Зокрема, багато говорили про питання СНIДу в київському "Ганiмедi". Проте справа найчастiше зводилася до розповсюдження серед геїв антиснiдiвських брошур та буклетiв, а також до допомоги геям пройти анонiмне обстеження на ВIЛ. Далi, у мiру того, як усе бiльшу вагу серед iнфiкованих стали займати iн'єкцiйнi наркомани, iнтерес СНIД-центрiв та громадськостi в зв'язку зi СНIДом до геїв став падати. Усi сили були спрямованi на такий специфiчний об'єкт, як наркозалежнi. У даний час лише деякi СНIД-центри мають контакти iз геївськими групами та органiзацiями, та й тi спорадичнi. Але, на думку фахiвцiв, таке становище тимчасове. У найближчому майбутньому Україну чекає чергова хвиля ВIЛ-iнфекцiї, коли будуть виявляти тих, хто мав статевi контакти з iн'єкцiйними наркоманами. Це будуть, слiд вважати, як гетеросексуали, так i гомосексуали. У даний час медики у своїй статистицi не подiляють цi двi категорiї, видiляючи лише шлях зараження - статевий контакт, на вiдмiну вiд iнших шляхiв: переливання кровi, iн'єкцiйної наркоманiї, вiд матерi до дитини. За оцiнкою фахiвцiв, серед ВIЛ-iнфiкованих в Українi на даний час геї становлять 2-5%.
Що стосується регiональних особливостей, то Україну можна умовно подiлити на чотири великих регiони. Захiд характеризується великим вiдсотком сiльського населення, а також великим впливом церкви. Тут гею або лесбiйцi складнiше усвiдомити себе, а усвiдомивши - реалiзувати. Єдине велике мiсто з розвиненою геївською iнфраструктурою в цьому регiонi - Львiв. Для мешканцiв Закарпаття, Львiвської i Волинської областей деякою альтернативою є бiльш лiберальнi Польща i Угорщина, де в умовах спрощеного переходу кордону можна налагодити особисте життя, отримати доступ до iнформацiї про геїв i лесбiйок.
Схiд вiдрiзняється великою щiльнiстю населення, зосередженого в мiських агломерацiях. Вартiсть проїзду i час в дорозi мiж мiстами дозволяє багатьом геям, скажiмо, жити в одному мiстi, а гомосексуальнi зв'язки мати в iншому, де їх нiхто не знає i менше ймовiрнiсть "засвiтитися". Простiше i мешканцям сiл, численних шахтарських селищ добратися до найближчого мiста (їх може бути декiлька навколо). Ще одна особливiсть Сходу - це байдужiсть до питань релiгiї, хоч ставлення до сексуальних меншин i тут, загалом, також негативне.
Центральна i Пiвнiчна Україна - щось промiжне мiж Сходом i Заходом. Тут є i суто сiльськi областi, i такi великi мiста, як Запорiжжя, Днiпропетровськ i, звичайно ж, Київ, де i в попереднi роки була досить розвинена структура лесбiгеївської спiльноти.
Пiвдень України - це передусiм курортна зона на узбережжi Чорного i Азовського морiв, а також таке велике мiсто-порт, як Одеса. У курортний сезон населення в цiй зонi збiльшується ледве чи не вдвiчi. Це означає наявнiсть великої кiлькостi нових людей i, вiдповiдно, можливiсть приховати своє особисте життя. Курортна зона, як правило, сприяє ослабленню моральних обмежень. До вiдхилень вiд загальноприйнятого на вiдпочинку ставляться бiльш поблажливо. Серед приїжджих, природно, є геї та лесбiйки, що усвiдомили себе, якi допомагають зробити те саме мiсцевим. З iншого боку, сезон закiнчується i курортне мiстечко знов стає малолюдним; гею, лесбiйцi залишається тiльки чекати наступного лiта.
|
| Рис. 24. Вiдповiдь на запитання "Яку кiлькiсть геїв ви знаєте?": 1) не знаю жодного; 2) до 10; 3) вiд 10 до 50; 4) вiд 50 до 500; 5) бiльш нiж 500 |
Якщо говорити про регiональнi особливостi, виявленi в ходi опитування, то можна зазначити наступне. По бiльшостi питань вiдмiнностi носили неiстотний характер, в iнших же простежується вiдчутна рiзниця. Бiльше на Сходi та Пiвднi вiдкритих геїв. Повнiстю вiдкритi 14,9% геїв схiдних областей, 15,0% пiвденних, i тiльки 5,7% - пiвнiчних i центральних. Можливо, через бiльшу щiльнiсть населення Схiд виграє в планi комунiкативностi геїв (рис. 24). Вiд 50 до 500 геїв знає на Сходi 23,4% опитаних, на Пiвднi - 14,0%, на Пiвночi i в Центрi i того менше - 12,1% (бiльше половини опитаних в цьому регiонi знають не бiльше 10 геїв). Чи не тому 59,3% "мешканцiв пiвночi" вiддають перевагу як моделi поведiнки моногамiї (один друг - постiйний партнер)? Серед "мешканцiв пiвдня" таких 57,0%, а на Сходi 46,8%. Тут же, на Сходi, 7,4% вiдверто вибрали як стиль поведiнки промiскуїтет, при середньому показнику по Українi 3,2% (на Пiвднi взагалi таких не виявлено). Ймовiрно, причина не в моральностi одних i аморальностi iнших. Просто на Сходi можна реально втiлити такий стиль життя. I ще одне зауваження - респондентiв iз захiдних областей було небагато, тому їх вiдповiдi окремо не аналiзувалися. Вiдповiдi з пiвнiчних та центральних областей оброблялися разом.
Цiкаво, як оцiнюють своє життя геї в залежностi вiд величини мiста, в якому мешкають. У ходi опитування з'ясувалося, що така оцiнка має дуже чiтку залежнiсть: вважають, що їх життя набагато гiрше, нiж у бiльшостi, 31% жителiв сiл i стiльки ж мешканцiв мiст до 100 тис., серед мешканцiв мiст з населенням бiльше за 1 мiльйон таких у два рази менше - 15,4%. Геї, що мешкають у таких великих мiстах (бiльше за половину - 52,4%), вважають, що їх життя нiчим не вiдрiзняється вiд життя оточуючих. У невеликих мiстах гею складнiше бути непомiтним, тому тих, хто вважає аналогiчним чином, в мiстах населенням до 100 тис. - 33,7%. На думку респондентiв, агресивнiше всього до геїв ставляться в мiстах до 100 тис. жителiв - таку оцiнку дали 24,3% респондентiв з цих мiст, з мiст-мiльйонерiв таку ж оцiнку дали 11,9% респондентiв. Найпопулярнiша ж оцiнка того, як ставиться до геїв оточення, для усiх населених пунктiв - "дещо гiрше, нiж до iнших". Найвiрогiднiше це означає не стiльки реальну загрозу нерозумiння з боку оточення, скiльки її очiкування. Проте, як вже зазначалося, для сiльської мiсцевостi загроза цiлком реальна.
Тi, хто вiдповiдали на питання анкети, - люди рiзного матерiального достатку. Цiкаво було проаналiзувати їхнi прiоритети в життi. Геї середнього i високого достатку на перше мiсце в бiльшостi ставлять роботу i матерiальне благополуччя (50,8% середнього достатку, 58,9% - багатших). Для бiднiших (40-100 гривень щомiсячного прибутку) на першому мiсцi кохання, його назвали як прiоритет 44,0%, а матерiальне благополуччя - 42,1% опитаних, якi мають такi прибутки. (Неможливо утриматися, аби не згадати вiдому бразильську народну пiсню на слова Роберта Бернса з фiльму "Здравствуйте, я ваша тетя"). Багатшi чи то вже мають таке кохання i тому його не цiнують, чи то воно для них менш важливе в життi з самого початку. Його назвали як головний прiоритет 31,5% опитаних з прибутками 100-400 гривень i тiльки 23,5% з прибутками 400-1000 гривень. Не бажають багатiї i мати дiтей. Таке бажання висловили лише 9,1% таких. Очевидно, i потреби витрачати на себе зростають у мiру зростання прибуткiв. Для респондентiв iз середнiми прибутками таке бажання, навпаки, характерно, його висловили 46,9%. Працюють респонденти у рiзних сферах виробництва i обслуговування, вiд працiвникiв гуманiтарної сфери (7,3%) до пiдприємцiв (8,5%). Досить багато (11,0%) безробiтних. Зовсiм не так багато творчих працiвникiв - всього 8,8%; для порiвняння, робiтникiв - 10,8%. Так що розмови про якiсь "професiї ризику щодо гомосексуальностi" позбавленi пiдстав.
1. Архiв Центру "Наш свiт".
2. Т. Ткачук. Папа, Юрочка и я - вместе крепкая семья. Киевские ведомости, 18.05.2000.
3. Архiв Центру "Наш свiт".
4. Robert Oostrogeels. Звiт: Фактори ризикованої сексуальної поведiнки у Донецьку, Львовi, Херсонi та Днiпропетровську.
5. Архiв Центру "Наш свiт".
6. Труд. 6.07. 2000.
7. Поваляєва С. Мiнздоров'я та Мiнюстицiї вирiшують чи рiзати генiталiї, або ще одна тупiкова гiлка української демографiї. Полiтика i культура. 2000. №13. С. 26.
8. Там же. С. 28.
9. Там же. С. 27.