Конференція «Одностатеве партнерство в Україні: сьогодні та завтра» (Київ, 21 березня 2017р.)

Конференція «Одностатеве партнерство в Україні: сьогодні та завтра» (Київ, 21 березня 2017 р.)

21 березня 2017 року в Києві відбулась конференція «Одностатеве партнерство в Україні: сьогодні та завтра», організована Правозахисним ЛГБТ Центром «Наш світ». В ній взяли участь близько ста учасників: ЛГБТ активісти, правозахисники, члени інших українських та міжнародних громадських організацій, представники академічних кіл, журналісти тощо з усієї України. Важливою подією конференції стала презентація публікації Центру «Наш світ» «Право на пошуки щастя».

Основні оцінки поточного стану справ щодо проблем одностатевих сімейних пар в Україні, озвучені під час конференції, були такими:

  • Певний відсоток населення України складають ЛГБТ особи (гомосексуали, бісексуали і трансґендери), які мають потребу у врегулюванні своїх де-факто сімейних стосунків як одностатевих сімейних партнерів. За дуже приблизною оцінкою, кількість стабільних одностатевих пар в Україні вже зараз може складати принаймні 100-200 тисяч.
  • Українське законодавство не передбачає жодної форми правового визнання таких стосунків, а натомість містить положення, що прямо дискримінують одностатевих сімейних партнерів навіть порівняно з неодруженими різностатевими сімейними партнерами. Наприклад, стаття 74 Сімейного кодексу України “Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі” визначає, що “майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності”, подібно до законного подружжя; стаття 91 “Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою” прирівнює таких постійних сімейних партнерів до законного подружжя щодо утримання у разі непрацездатності; нарешті, стаття 211 “Особи, які можуть бути усиновлювачами” дозволяє їм спільне всиновлення дітей. Водночас, СКУ не містить жодної згадки про одностатевих сімейних партнерів, а стаття 211 прямо передбачає, що “Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі” (частина 3), таким чином встановлюючи пряму дискримінацію проти одностатевих де-факто сімейних партнерів.
  • Міжнародні, а надто європейські, тенденції, а також прецедентне право Європейського суду з прав людини, вказують на потребу законодавчого врегулювання правового статусу одностатевих сімей та вирішення їхніх нагальних проблем. Як приклад, у 2008 році парламент Греції ухвалив закон про цивільний союз винятково для різностатевих пар, який з часом був оскаржений у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) як такий, що порушує право на повагу до особистого і сімейного життя та призводить до дискримінації між різностатевими та одностатевими парами, завдаючи шкоди останнім. У 2013 році, у рішенні по справі “Валліанатос та інші проти Греції”, ЄСПЛ погодився з аргументацією позивачів і вирішив, що держава порушила статтю 14 (“Заборона дискримінації”) у поєднанні зі статтею 8 (“Право на повагу до приватного і сімейного життя”) Європейської Конвенції про права людини (ЄКПЛ). У 2015 році грецький парламент поширив дію реєстрованого партнерства на одностатеві пари. За таких обставин, одностатева пара у державі-члені Ради Європи, яка поскаржиться до ЄСПЛ на неможливість юридично оформити свої подружні стосунки в ситуації, коли аналогічна різностатева пара має таку можливість, має майже гарантований шанс виграти справу та отримати компенсацію за завдану їй шкоду. У 2014 році дві одностатеві подружні пари подали такий позов проти України і тепер очікують розгляду своїх заяв.
  • Одностатеві сімейні партнерства, цілком аналогічні до звичних різностатевих сімей, були, є і будуть існувати в нашій країні, незалежно від того, чи існує відповідний закон. Вони створюються на основі кохання та взаємодопомоги конкретних людей – гомо- та бісексуальних мешканців України – а не на підставі якогось документу чи реєстрового запису. Закон про реєстроване партнерство для одностатевих і різностатевих пар призначений лише вирішити проблеми таких сімей, які по суті не відрізняються від тих, з якими стикаються подружжя у звичайному шлюбі.
  • Наприкінці 2016 року та в січні 2017 року Центр “Наш світ” провів інтернет-опитування серед ЛГБТ України. 88,9% тих, хто брав участь в опитуванні, зазначили як проблему “Необхідність при спілкуванні зі сторонніми людьми видавати себе за тих, ким ви не є”. Крім того, 15,7% стикалися з проблемами при оформлені прав власності на спільно придбані коштовні речі, 13,1% – при оформлені власності на нерухомість, 11,2% зазначили складнощі при оформленні спадщини, 13,8% – складнощі з оформленням субсидій на оплату комунальних послуг, 24,4% – недоступність пільг, що надаються сім’ям у різного роду державних та комерційних структурах.
  • Переважна більшість українського суспільства негативно ставиться до ЛГБТ осіб у цілому та ефективної реалізації їхніх прав людини, зокрема, на особисте та сімейне життя. Соціологічне опитування, яке було на початку 2016 року проведене Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Центру “Наш світ”, показало, що 60% українців ставляться до ЛГБТ людей негативно, і лише 4% – позитивно; 45% вважають, що мають існувати певні обмеження їхніх прав. Разом з тим, варто відзначити, що майже третина опитуваних ставиться до ЛГБТ байдуже, тобто, нейтрально; також близько третини респондентів, у принципі, підтримують рівність прав для ЛГБТ. Однак, сучасна демократична держава має обов’язок враховувати, по можливості, інтереси всіх соціальних груп та протидіяти проявам нетерпимості проти уразливих груп – зокрема, гомофобії, про що йдеться у багатьох міжнародних документах, які стосуються України.
  • Українська влада визнає цей свій обов’язок, про що свідчить урядовий План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. Серед іншого, він передбачає “розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про легалізацію в Україні зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав, зокрема володіння та наслідування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності, конституційного права несвідчення проти свого партнера” до кінця ІІ кварталу 2017 року (пункт 105, захід 6). Проте, досі навіть не визначений орган державної влади, який має займатися розробкою і просуванням цього закону. Центр «Наш світ» намагався розібратися в цьому питанні, але у відповідь на свої запити отримав відповіді з міністерств, які повністю суперечать одна іншій: Міністерство юстиції вважає відповідальним органом Міністерство соціальної політики, і навпаки; Секретаріат Кабінету Міністрів взагалі дистанціюється від цього питання, переадресовуючи запити до Мін’юсту.
  • Міжнародний досвід показує, що юридичне визнання одностатевих сімейних пар не викликає помітних соціальних та правових проблем у масштабах цілого суспільства і водночас сприяє вирішенню таких проблем у цих пар. Очікувана кількість зареєстрованих сімейних одностатевих пар складає від кількох десятих до декількох відсотків від числа звичайних шлюбів, укладених за той самий проміжок часу. Реєстроване партнерство / цивільний союз як альтернативна форма визнання подружніх відносин є затребуваним також серед гетеросексуальних сімейних пар, які за тієї чи іншої причини не хочуть укладати звичайний шлюб.
  • Основні відмінності між звичайним шлюбом і реєстрованим партнерством полягають у спрощеній процедурі укладення та розірвання останнього, а також у питаннях щодо всиновлення дітей. Реєстрованим партнерам часто не дозволяється спільне всиновлення дітей третіх осіб, але дозволяється всиновлення дітей своїх партнерів, яких вони спільно виховують.

Конференція прийняла звернення до української влади з вимогою розробити та ухвалити передбачений Планом дій законопроект про реєстроване партнерство і боротися з гомофобією в українському суспільстві, а не потурати їй.

Право на пошуки щастя

У публікації представлено інформацію щодо одностатевого сімейного партнерства в Україні: результати опитувань і думки української ЛГБТІ (лесбійки, геї, бісексуали, трансґендерні та інтерсексуальні особи) спільноти, огляд та аналіз чинного законодавства, міжнародний досвід і тенденції розвитку, рекомендації українській владі по запровадженню реєстрованого сімейного партнерства, доступного для одностатевих пар.

Відеозвернення Нілса Муйжнієкса, Комісара Ради Європи з прав людини

Організатор

Партнери

За фінансової підтримки

Конференцію проводить ГО Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» (Київ) в партнерстві з БФ «Гендер Зед» (Запоріжжя) та БО «Інша» (Херсон) завдяки фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні (проект «Захист прав ЛГБТ людей в Україні: підтримка реалізації елементів Національної стратегії з прав людини, які захищають права лесбіянок, геїв і трансґендерів») та щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (проект USAID «Покращення послуг у сфері ВІЛ/СНІД серед представників груп найвищого ризику в Україні»). Думки, висновки чи рекомендації, що містяться в роздаткових матеріалах конференції належать Центру «Наш світ» і не обов’язково відображають точку зору донорів – уряду Великої Британії, USAID чи уряду США.