«За підтримки США Україна продовжуватиме зміцнювати повагу до прав людини, громадянських та основних свобод, відповідно до міжнародних стандартів та зобов’язань, а також боротися з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом та дискримінацією проти спільноти ЛГБТКІ+.»

У травні цього року, напередодні Міжнародного дня протидії гомофобії та трансфобії, Міністерство внутрішніх справ нарешті виконало захід 3 пункту 105 Плану дій у сфері прав людини, що воно мало зробити ще рівно п’ять років тому, у другому кварталі 2016-го

23 червня Кабінет Міністрів України нарешті ухвалив довгоочікуваний План дій у сфері прав людини на період до 2023 року.

Сьогодні, у Міжнародний день боротьби з гомо- та трансфобією, ІЛГА-Європа публікує свій щорічний Райдужний індекс, який вимірює ступінь політико-правового захисту прав ЛГБТ людей в країнах Європи.

У доповіді Уповноваженого ВРУ з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні за 2020 рік вкотре констатується дискримінація одностатевих сімейних партнерів в Україні та надаються рекомендації владі щодо ухвалення закону про реєстроване цивільне партнерство.
У 2015 році український уряд, ухвалюючи План дій у сфері прав людини, вирішив, що наші громадяни мають отримати таку можливість — у цьому документі була передбачена розробка відповідного законопроєкту. Але, через шалений опір українських церков, справа далі не пішла. На відміну від папи Франциска, який підтримує запровадження цивільних союзів для одностатевих пар, українські церкви солідаризуються зі своїми колегами з Русского міра, які заперечують проти будь-яких кроків на поліпшення становища ЛГБТ людей. Здається, ситуація зайшла у глухий кут — однак, не все так однозначно та погано.