12 грудня 1991 року Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до Кримінального кодексу України, який набув чинності 20 січня наступного року. Серед іншого, цим законом змінювалася стаття 122 ККУ «Мужолозтво» — тепер злочином ставали не будь-які сексуальні стосунки між чоловіками, а лише насильницькі. Для ЛГБТ громадян молодої незалежної української держави почалася нова епоха.

Пандемія ковіду зробила ще помітнішим поділ суспільства на тих, хто керується здоровим глуздом і науково доведеними фактами, і тих, хто ґрунтує свої переконання на вірі — здебільшого, у різноманітні теорії змови. Відповідальні політики та урядовці об’єднуються для протидії тим реальним викликам, які постають перед людством, незважаючи на свої ідеологічні розбіжності: помірковано ліві, центристи, помірковано праві. Водночас, об’єднується і протилежний табір; свою боротьбу за право ігнорувати закон та інтереси інших людей вони аргументують свободою сумління, а свою ідеологію характеризують здебільшого як «консерватизм». Однак, їхні лідери зовсім не схожі на загальновизнані ікони консерватизму на кшталт Конрада Аденауера, Рональда Рейгана та Марґарет Тетчер, які, зрештою, теж апелювали до здорового глузду та історичного досвіду, а своїм головним ворогом бачили Кремль. «Нові консерватори» апелюють винятково до віри, а з боку путінської Росії отримують схвалення та підтримку.