Україна взяла на себе зобов’язання перед міжнародною спільнотою щодо захисту прав ЛГБТ

27 Березня, 2018 | Новини

Універсальний періодичний огляд або скорочено УПО – це регулярний (раз на чотири роки) огляд виконання країнами-членами ООН своїх зобов’язань щодо дотримання прав людини. Держави  звітують про загальний стан справ та виконання ними міжнародних конвенцій у цій сфері, після чого на підставі цих звітів, а також альтернативних звітів, підготованих громадськими організаціями, отримують рекомендації від інших членів ООН на наступний цикл УПО. Це не надто ефективний, але все ж таки важливий механізм, який допомагає захисту прав людини та виробленню відповідних міжнародних стандартів. Кожна країна вільно обирає, які рекомендації прийняти, які відхилити, а які взяти до уваги. Нещодавно завершився черговий, третій, цикл УПО для України, в рамках якого наша країна отримала загалом 190 рекомендацій. Вперше Україна не відхилила жодної рекомендації щодо поліпшення захисту прав ЛГБТ, серед яких, зокрема, є такі:

 

Рекомендації в рамках УПО, прийняті Україною:

  1. Повністю реалізувати Національну стратегію захисту прав людини від 2015 року, зокрема щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб; припинення дискримінації за ознакою ґендера та сексуальної орієнтації шляхом ратифікації Стамбульської конвенції; вирішення проблеми злочинів ненависті шляхом зміцнення системи кримінального судочинства (Канада);
  2. Проводити програми та тренінги з підвищення обізнаності щодо насильства та дискримінації у правоохоронних, судових та інших органах з метою запобігання дискримінації в суспільстві на підставі сексуальної орієнтації або ґендера (Фінляндія);
  3. Вживати ефективних заходів для боротьби з мовою ненавистю та актів ненависті, пов’язаних з етнічним походженням або сексуальною орієнтацією (Бельгія);
  4. Продовжувати працювати над ефективними заходами, спрямованими на забезпечення юридичних і судових досягнень у боротьбі зі злочинами ненависті, в тому числі пов’язаними з расовою дискримінацією або сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю (Бразилія);
  5. Забороняти політичні заяви та платформи, що сприяють расизму, ксенофобії, мові ненависті або мові, метою якої є підбурювання до ненависті або нетерпимості до етнічних, релігійних чи будь-яких інших меншин (Еквадор);
  6. Переглянути відповідне законодавство та його застосування з метою усунення безкарності за злочини ненависті на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (Швеція).

 

Рекомендації в рамках УПО, взяті Україною до уваги:

  1. Ухвалити всебічне законодавство для боротьби з дискримінацією на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, а також захищати права ЛГБТІ осіб (Гондурас);
  2. Визнати цивільні союзи між людьми однієї статі як перший крок у боротьбі з дискримінацією на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (Іспанія).

 

“Взяти до уваги” – це дипломатичний спосіб повідомити, що ми не заперечуємо проти певної рекомендації, але виконувати її не збираємось. Отже, фактично, це означає, що український уряд вирішив все ж таки внести зміни до Кримінального кодексу щодо криміналізації злочинів ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (скорочено – СОҐІ), а також розробляти та впроваджувати відповідні заходи. Також це означає, що наш уряд декларував своє дотримання заборони дискримінації за ознаками СОҐІ, але, як нам вже відомо, не буде докладати зусиль для того, щоби внести ці ознаки явним чином до тексту закону “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Також, уряд фактично відмовляється від прийняття закону про реєстроване партнерство – втім, План дій у сфері прав людини і не покладає на Кабінет Міністрів такого обов’язку, він мусить лише розробити та розглянути відповідний законопроект. Ухвалювати його повинна вже Верховна Рада, яка, на жаль, у поточному складі на це абсолютно нездатна.

Хоча ми вважаємо ті рекомендації, з якими Україна погодилася, абсолютно недостатніми для кардинального поліпшення ситуації з захистом прав ЛГБТ у нашій країні, все ж таки це рішення українського уряду варто вітати. Головне, що наша держава висловила намір всерйоз взятися за боротьбу зі злочинами ненависті, хвиля яких зараз шириться по всій країні, причому навіть у більшому обсязі, ніж це передбачено Планом дій – у ньому не говориться про ухвалення відповідних поправок до Кримінального кодексу, а лише про їх розробку та винесення на розгляд Кабміну. Водночас, ми будемо наполягати на буквальному виконання того пункту Плану дій, якій передбачає розробку законодавства про реєстроване партнерство для різностатевих та одностатевих пар. Хоча його ухвалення найближчим часом є абсолютно нереалістичним завданням для нашого уряду, навіть його розробка та офіційне оприлюднення від імені української влади саме по собі буде потужним сигналом для українського суспільства та політиків, декларацією принципового ставлення до ЛГБТ як до повноправних громадян України, чиї права та інтереси заслуговують на повагу та захист. На прикладі інших держав вільного світу ми бачимо, як принципові зміни у ставленні до ЛГБТ питань починалися саме з подібних кроків. Головне, що свої перші кроки у цьому напрямку наша держава вже зробила, хоча попереду ще довгий шлях до досягнення справжньої рівності.