Європейський суд з прав людини визнав, що Україна порушує права одностатевих сімейних партнерів

1 червня 2023 року Європейський суд з прав людини виніс рішення по справі «Маймулахін і Марків проти України» за позовом, який був підготований та поданий ще у 2014 році адвокатами Української Гельсінської спілки з прав людини – УГСПЛ, які представляли інтереси координатора Центру «Наш світ» Андрія Маймулахіна та його сімейного партнера Андрія Марківа. Справа стосувалася порушення їхніх прав на сімейне життя через неможливість зареєструвати свої стосунки та отримати права члена сім’ї, гарантовані українським законодавством.

Колегія, що складалася з сімох суддів ЄСПЛ, одноголосно вирішила, що Україна порушила права позивачів і в якості компенсації моральної шкоди зобов’язала виплатити їм по 5 тисяч євро кожному, а також відшкодувати витрати на працю адвокатів. За це проголосував і український суддя Микола Гнатовський (згідно регламенту ЄСПЛ, при першому розгляді справи обов’язково має бути присутній суддя від держави-відповідача). На відміну від попередніх аналогічних справ проти Італії, Росії та Румунії, жоден суддя не додав до рішення свою окрему думку.

При розгляді справи суд взяв до уваги заявку України на членство в ЄС, наявну інформацію про петиції та заходи на підтримку одностатевих шлюбів/партнерств у нашій країні, дані соцопитувань про ставлення українського суспільства до цих питань, рекомендації міжнародних організацій з цього приводу. Основою для висновків також слугував загальний аналіз ситуації з визнанням одностатевих союзів у країнах Ради Європи, здійснений Великою палатою ЄСПЛ у справі «Федотова та інші проти Росії».

На відміну від нещодавнього рішення по аналогічній справі «Бугучану та інші проти Румунії», суд погодився розглядати порушення статті 8 (право на повагу до особистого та сімейного життя) у поєднанні зі статтею 14 (заборона дискримінації) — таким чином, ЄСПЛ прямо вказав на дискримінаційне ставлення української держави до ЛГБТ людей при реалізації їхнього права на сімейне життя.

У своєму рішенні суд зазначив, що український уряд фактично визнав, що заявники позбавлені будь-якої можливості регулювати фундаментальні аспекти свого сімейного життя, за винятком певних майнових питань, та й ті — лише як приватні особи в рамках цивільного права. Раніше суд уже постановляв, що такі приватні договірні угоди не надають визнання та потрібний захист сімейній парі, враховуючи те, що вони мають обмежений обсяг і не регулюють взаємні права та обов’язки між партнерами, які перебувають у стабільних і відданих стосунках. Суд також зауважив відсутність у заявників будь-якої можливості посилатися на наявність між ними сімейних відносин у стосунках з державними органами.

Обидві сторони процесу не заперечували того, що єдиною підставою дискримінаційного поводження держави з сімейними партнерами є їхня сексуальна орієнтація. Суд зазначив, що український уряд не навів жодних аргументів, не кажучи вже про переконливі та вагомі причини, як виправдання оскаржуваної різниці у ставленні держави до різно- та одностатевих партнерів.

ЄСПЛ привітав наміри українського уряду запровадити реєстроване цивільне партнерство, але зауважив, що добрі наміри не дорівнюють реальним справам, а українська влада вже провалила виконання відповідного пункту Плану дій у сфері прав людини, що мав бути реалізований ще у 2019 році. Суд спеціально відзначив, що тоді уряд відмовився від наміру запровадити закон про реєстроване цивільне партнерство для одностатевих пар, посилаючись на численні петиції місцевої влади, релігійних і громадських організації щодо «захисту традиційних сімейних цінностей». На переконання ЄСПЛ, «немає підстав вважати, що надання юридичного визнання та захисту одностатевим парам у стабільних і відданих стосунках саме по собі може завдати шкоди сім’ям, створеним традиційним способом, або поставити під загрозу їхнє майбутнє чи цілісність. Дійсно, визнання одностатевих пар жодним чином не перешкоджає різностатевим парам одружуватися або створювати сім’ю відповідно до їхнього уявлення про цей термін. […] Іншими словами, широко сформульована мета захисту традиційної сім’ї сама по собі не може бути прийнята як дійсна підстава суспільного інтересу, що виправдовує відмову в будь-якому юридичному визнанні та захисті одностатевих пар».

Андрій Маймулахін і Андрій Марків живуть разом вже тринадцять років. У березні минулого року, після початку повномасштабного російського вторгнення, Андрій Марків за власним бажанням пішов служити до Національної гвардії. Через рік внаслідок інфаркту міокарда він був вимушений залишити військову службу. Обидва Андрії вирішили передати присуджену їм грошову компенсацію на потреби ЗСУ.

ЄСПЛ не може зобов’язати держави-відповідачі ухвалити закони, потрібні для припинення порушення прав людини — він лише констатує наявність відповідних правових проблем. Однак, український закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що держава повинна вживати заходів загального характеру, включаючи внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування, «з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді».

Тепер це є завданням Верховної Ради України. Без ухвалення закону про цивільні партнерства або одностатеві шлюби, Україна залишиться порушником Європейської конвенції з прав людини, що, безперечно, вкрай негативно відіб’ється на процесі євроінтеграції нашої держави, не кажучи вже про її очевидне безсовісне ставлення до своїх власних громадян і захисників.