Тема ЛГБТ, прав людини у висловлюваннях відомих людей України

 

Підводячи підсумки року, що минає, ми вирішили згадати його через висловлювання політиків, представників владних структур в центрі та місцях, лідерів думок та просто відомих людей. Цитати згруповані згідно зі статусом авторів, хронологічний порядок не дотримується. Крім того неважко помітити, що гомофобні вислови розташовані поруч із толерантними та нейтральними.

Виконавча влада

Президент України Петро Порошенко:

«Найбільша загроза для нас європейців – це альтернативна Європа з альтернативними цінностями. […] Тому що Європа асоціюється з цінностями, а найбільшою загрозою для нас є альтернативні цінності, які несуть у собі ізоляціонізм, нетолерантність, неповагу до прав людини, релігійний фанатизм, гомофобію. Ця альтернативна Європа має свого лідера. Це містер Путін».

Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич:

«А щодо цього курсу «Сімейні цінності», сама ідея курсу правильна. Ідея полягає у тому, що дітям потрібно більше розповісти, що таке родина, як треба бути готовим до життя у сім’ї, як краще розуміти іншу людину, яка буде твоїм партнером впродовж багатьох років. […] Зараз це гіркий досвід, який був із цим посібником. Тому що я вважаю, що це абсолютно не припустимо, щоб були такі дискримінаційні норми і речі у цьому посібнику. Відверто кажучи, уява сучасної людини навіть не дозволяє зрозуміти чим керувалися ці автори навіть у 2013 році.

Без сумніву, ми скасували цей позитивний висновок. Натомість, готується наказ Міністерства освіти, де ми хочемо переглянути з точки зору питань дискримінації, зробити таку анти дискримінаційну експертизу всіх посібників, які були видані з 2012 року. Чому з 2012-го? Тому що цей гриф – «позитивний висновок» – він діє п’ять років. Тому нам зараз усе це треба переглянути, бо я припускаю, якщо було таке світоглядне ставлення, то це може бути і в інших місцях. Тому, ми проведемо цю повторну експертизу. І даний посібник не має шансів використовуватись у навчальному процесі, тому що там крім того є ненаукові знання, і за цілою низкою критеріїв цей посібник не може використовуватись у навчальному процесі».

Глава МЗС України Павло Клімкін:

«Засуджую напад на активістів ЛГБТ у Львові. Ненависть підриває єдність України. Толерантність і недискримінація роблять Україну сильнішою».

Глава МВС України Арсен Аваков у відповідь на питання про готовність правоохоронних органів забезпечити належний захист права ЛГБТ-спільноти на проведення мирних зібрань:

«Я готовий прийняти значну частину закидів на адресу правоохоронної системи, що вони не спрацювали ідеально, але давайте бути чесними – частину [відповідальності] має нести і громадянське суспільство, і місцева влада в тому числі. […] Якщо відповідні структури, співпрацюючи з нами, будуть консультуватися щодо режиму безпеки, ми, безумовно, будемо забезпечувати такий процес».

Віце-прем’єр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе.

1. Відповідаючи на питання про ставлення влади України до майбутнього Маршу Рівності в підтримку ЛГБТ:

«Завдання уряду не в підтримці тих чи інших акцій, завдання – забезпечення виконання рівних прав усіх людей. Саме в цьому я бачу завдання уряду, а не в тому, що ми сьогодні або завтра висловимо свою позицію щодо того чи іншого».

2. Із відео звернення, яке було розміщено на сторінці міністерства:

«Ми з вами разом, спільно вийшли на Майдан за ті цінності, які ми з вами поділяємо. Вийшли разом люди різного віку, різної статі, різних віросповідань, політичних переконань і різної сексуальної орієнтації. Для нас зараз надзвичайно важливо відстояти ті цінності реально для кожного громадянина.

І тому надіюся, що ми спільно з вами покажемо, що ми толерантна, терпляча, мудра, виважена нація, яка готова до того, щоб в нас гідно пройшов Прайд, щоб ми не підтвердили ні в який спосіб всі міфи російської пропаганди, які говорять про те, що ми не є демократичною державою».

Глава Національної поліції України Хатія Деканоїдзе про забезпечення безпеки учасників Маршу Рівності:

«Я, як голова Національної поліції, не допущу, щоб були провокації. Щоб ті люди, які не хочуть, щоб наша країна була в ряду цивілізованих країн, щоб вони влаштували провокацію. […] Наша країна повинна довести, що ми – цивілізовані люди, що наше місце в Європі, що ми просуваємося вперед».

Керівник Бюро протидії наркозлочинності Ілля Ківа виправдав зрив «Фестивалю рівності» у Львові словами з Біблії:

«Львів! Біблія, Левіт, Вірш 20, глава 13. А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них. P.S. Читайте Біблію, вірте Господу!»

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська.

1. У звернені до глави Національної поліції України та мера Києва з проханням забезпечити порядок під час проведення Маршу рівності:

«Прошу взяти на особистий контроль питання належного забезпечення заходів безпеки учасників Маршу Рівності та громадського порядку під час проведення акції. […] Влада зобов’язана використовувати будь-які засоби, щоб забезпечити проведення мирного зібрання, наприклад, шляхом публічних заяв перед демонстрацією з висловлюванням толерантної примирної позиції, або попередивши потенційних порушників про характер можливих санкцій».

2. Про урядовий план щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини:

«Завданням Міністерства юстиції, яке готувало сам план, було якомога більше охопити ті ідеї, які виражалися на засіданнях робочих груп. Я чесно скажу, я не пам’ятаю, хто саме запропонував цей пункт [про легалізацію цивільного партнерства одностатевих пар] в урядовому плані дій. […] Питання дуже контраверсійний. Але знаєте, чому воно контраверсійне і болюче для нашого суспільства? Тому що ми ніяк не можемо відбитися від наслідків проживання в СРСР в комунальних квартирах. Тому що ми всі звикли до того, що у нас сусідка має право зазирнути в каструлю і подивитися, що саме я поклала в борщ. І кожен сусід знає, що у мене на вечерю, і коли саме я стираю свою білизну. Взагалі-то, це питання приватного життя».

3. Відповідаючи на питання, чи погіршилася ситуація з захистом прав ЛГБТ в Україні:

«Я на це дивлюся трохи ширше. В Україні на сьогоднішній день дійсно є проблеми з реалізацією антидискримінаційного законодавства. Це не тільки питання секс-меншин, це і питання ейджизму при прийнятті на роботу, питання гендерної рівності, питання обмеження прав інвалідів, це питання того, що деякі кримінальні виробництва, які стосуються расової дискримінації, кваліфікуються виключно як хуліганство».

Представник уповноваженого ВР з прав людини Оксана Філіпішина:

«В українському суспільстві зберігається високий рівень упередженості стосовно представників ЛГБТ-спільноти. Це проявляється в численних випадках дискримінації, порушення права на особисту недоторканність, на повагу до людської гідності, свободи слова і мирних зібрань, а також в скоєнні злочинів на ґрунті нетерпимості за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності».

Депутати Верховної ради

Глава комітету Верховної Ради України з прав людини Григорій Немиря:

«Сьогодні, 17 травня, відзначається Міжнародний день проти гомофобії, який є ще одним приводом для України продемонструвати свою рішучу відданість ідеї дотримання прав і свобод людини і недискримінації за любими ознаками».

Депутат від БПП Світлана Заліщук:

1. «Україна є лідером в сфері прав людини на пострадянському просторі і в майбутньому, можливо, стане зразком навіть для Росії. Але зараз ми не повинні зупинятися на досягнутому, а рішуче просуватися в області прав людини: вдосконалити антидискримінаційне законодавство, а саме для ЛГБТ – легалізувати інститут цивільного партнерства».
2. «Говорячи про одностатеві партнерства, ми повинні розуміти, що є багато людських життєвих буденних обставин, щодо яких ми навіть не замислюємося, тому що ми сприймаємо власні права і можливості як даність. Давайте наведемо приклади. Коли ти лежиш в лікарні і тебе може відвідати твоя кохана людина. В одностатевих партнерів такої можливості немає. Або питання спільного володіння матеріальним майном чи спільної спадщини. Або можливість виїхати закордон без якихось додаткових документів. Також ідеться про певні соціальні гарантії, які розповсюджуються на інших людей, наприклад, оформлення пенсії, якщо сім’я втратила годувальника. Ідеться про можливість не свідчити один проти одного в суді. Ідеться про житлові права, про право зареєструвати партнера в місці проживання, наприклад. І таких прикладів безліч насправді. Про всі ці права пересічний громадянин навіть не задумується, бо сприймає їх як щось абсолютно безумовне. А насправді треба усвідомлювати, що поруч з нами живуть люди, частина нашого суспільства, це наші друзі, наші колеги, наші родичі, які позбавлені таких, здавалося б, найелементарніших прав. Тому сьогодні перед владою стоїть завдання врівноважити ці права. І нове законодавство в рамках «Стратегії-2020» щодо прав людини покликане вирішити такі питання».

Депутат від БПП Сергій Лещенко:

1. «Політики відстають зараз від суспільства. Запит суспільства вище, ніж депутати можуть на нього відповісти. Не можна при цьому не враховувати те, в якому дискурсі розвивалася країна – у нас ще не зжили себе цінності імперії, але дуже добре, що ми позбавляємося від цього, в тому числі в контексті ЛГБТ-ініціативи. Мені хотілося б, щоб всі ці законодавчі ініціативи були прийняті якомога швидше».
2. «Політичний клас змінюється тільки під тиском. Чим більше ви тиснете, тим швидше він змінюється. Якщо ви будете активні, ми будемо працювати з вами і зробимо так, щоб ЛГБТ-спільнота мала такий же голос, як і релігійна громада. У нас дуже мало ліберальних партій. Якщо вони будуть бачити активну ЛГБТ-середу, це рух виникне в політичному спектрі, з’явиться політична сила, яка буде говорити про це не між рядків, а буде нести ці гасла на прапорах. Скоро Марш гідності буде на Хрещатику».
3. «Цей законопроект має на меті ввести в правове поле те, що вже давно існує в Україні та всьому світі. Це – питання прав людини та усунення підстав для дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Україна неминучо рухалася би в цьому напрямку, оскільки в ході Революції гідності обрала європейський шлях розвитку, що означає повагу до прав людини. У провідних країнах західної цивілізації питання одностатевого партнерства вже давно вирішено, тому порушення цього питання в Україні є об’єктивною потребою та здатністю чесно відповідати на виклики нових реалій. Можна заховати голову в пісок, але від цього світ навколо нас не зміниться.

Законопроект буде покликаний забезпечити фінансово-матеріальні, медичні, житлові права, гарантувати юридичний статус одностатевих партнерів. При цьому закон не буде стосуватися спільних батьківських прав та спільного усиновлення дітей.

Що стосується коментарів деяких депутатів, які вважають, що це питання неактуальне через агресію Росії на сході, хочу відповісти їм: права людини на часі завжди. Тому особливо дивно чути ці твердження від колишніх керівників комітету Верховної Ради з прав людини.

Не зайвим буде нагадати, що аналогічні права були гарантовані для одностатевих партнерів у Ізраїлі ще 20 років тому. Попри те, що ця країна перебуває в умовах постійного ризику військової агресії проти себе. Тільки та держава, яка поважає права людини, є сильною та здатною захистити як права своїх громадян, так і свої кордони».

4. «Я згадую слова Гройсмана, який сказав, що ніколи цього [одностатевих шлюбів в Україні] не буде. Це нагадує радянську риторику, коли він настільки впевнений у власній правоті. Звичайно, в Україні це станеться. Питання тільки в тому, коли. […] Це може стати однією з умов інтеграції України в Європейський союз і стане поштовхом для більшого обговорення теми».

Позафракційний народний депутат Єгор Фірсов:

«Скандал у Львові, де якісь агресивні молоді люди напали на захід активістів ЛГБТ, залишив дуже неприємне враження. Але ще більш мерзенний осад залишився від того, що багато моїх колег-політиків, а також деякі журналісти відверто підтримали дії погромників […]. Друга частина моїх колег-політиків вважала за краще зробити вигляд, що нічого не сталося, вирішили просто відмовчатися.

[…] Представники ЛГБТ не пропагують агресію і не несуть загрозу Україні. Вони не виходили на гей-парад, хоча і на це мали повне право. Вони організували свій захід в закритому приміщенні, де нікого не провокували і нікому не заважали. Я переконаний, що у вільній країні вільні громадяни мають право збиратися, де хочуть, і спілкуватися на цікаві для них теми.[…] Я хочу, щоб моя країна була цивілізованою, а не варварської, і люди мали можливість відчувати себе в безпеці, навіть якщо вони належать до якого-небудь меншості. […] Я хочу жити в державі, де люди мають право на свободу зібрань, а поліція цю свободу захищає».

Заступник голови фракції «Блоку Петра Порошенка» Мустафа Найєм:

«Влада завжди повинна давати оцінку порушенню прав громадян. Це не право, не привілей, а обов’язок. І насправді, не має значення, які і чиї права порушуються – ЛГБТ, опозиції, патріотів, емігрантів, жінок, людей похилого віку або дітей. У цьому контексті мовчання офіційних властей міста Львова у відповідь на сьогоднішні події мало чим відрізняється від байдужості держави часів Віктора Януковича до безчинства тітушек. Я щиро розчарований відсутністю реакції мера Львова Андрія Садового. Зрештою, це не питання поглядів, а питання лідерства. Ідеологія політика не може бути підставою закривати очі на порушення прав тих, чиї погляди він не підтримує. […] Якщо в країні не виникне ціннісна база і механізми для стримування подібних явищ, реінкарнація януковичів неминуча».

Нардеп Ірина Луценко:

«Я кажу під стенограму, що з цього закону [про запобігання домашньому насильству] буде викинуте поняття «гендеру» як таке. Буде відрегульоване поняття «сексуальної орієнтації» виходячи із християнських цінностей. Прошу вас, даю вам слово».

Нардеп від «Батьківщини» Іван Крулько:

«Навіщо нам вводити [в законі про запобігання домашньому насильству] гендер? Ми не можемо з нашою статтю розібратися?»

Позафракційний депутат Верховної Ради, екс-регіонал Євген Мураєв – відповідаючи на питання журналіста «чи можуть громадяни бути вільні в питаннях статевих стосунків, включаючи одностатеві шлюби?»:

«Можуть, але у себе вдома. Нехай закриваються і роблять там, що хочуть. Просто я бачу, як це нав’язується в Європі. Я бачу цей кіч. І я батько двох хлопчиків, я не хочу, щоб хтось насаджував їм щось нетрадиційне в голову.

[…] Кожна людина має право розпоряджатися своїм місцем, як він хоче. Але нав’язувати це, хизуватися цим [неприпустимо]. Ви бачили парад натуралів, наприклад? Я особисто ні. А чому я повинен пояснювати дітям, що в Києві проходить гей-парад, і що роблять ці дядьки?[…] Нехай тихенько упиваються свободою, де хочуть. Я не хочу, щоб був батько один і батько два. Це маячня, це лобі певних людей з певною орієнтацією. Це суперечить нашим цінностям, і я проти цього. Вдома – будь ласка. На вулиці і пропаганда – ні».

Нардеп Іван Винник про свою участь у мітингу в Херсоні:

«Цей мітинг не був проти ЛГБТ-спільноти, для мене цей мітинг був за традиційні українські культурні та сімейні цінності. В Україні в цілому, за оцінками різних експертів, 1,5-3% населення мають ознаки нетрадиційних орієнтацій, які входять в позначення ЛГБТ-спільноти. Відповідно, є 95-98% населення, які сповідують традиційні українські сімейні цінності – це чоловік і жінка, це народження дітей і т.д. Я вважаю, що Конституцією гарантовані права всіх громадян України: якщо ЛГБТ-спільнота має право провести марш в Києві на Оболонській набережній при повному сприяння та захисту органів місцевого самоврядування та поліції, то, безумовно, люди, які представляють іншу частину населення, значно більшу, мають еквівалентні рівні права з представниками ЛГБТ-спільноти. Це для мене був мітинг не «проти», а «за». […] Тому моя думка – звичайно ж, потрібно комплексно дивитися на проблеми сім’ї, але, перш за все, повинна бути сім’я. Сім’я в традиційному, закріпленому в Конституції вигляді, коли є чоловік і жінка. Я ні в якому разі не кажу проти, Ви вірно помітили, що я голосував за відсутність дискримінації, її ні в якому разі не повинно бути, так само, як і не повинно бути дискримінації по відношенню до моєї думки, я за традиційні цінності. Чому хтось мені повинен говорити, що я не маю права про це говорити вголос?»

Нардеп Володимир Парасюк під час свого онлайн-спілкування у мережі Facebook:

«Я є християнином. Ви знаєте, які є у християн принципи. Я буду докладати максимум зусиль, щоб мою віру ніхто не знищив та не зазіхав на неї. […] Скажіть, хто і де їх [представників ЛГБТ-спільноти] защемлює, чи коли вони йдуть на роботу і їх запитують, які у них є сексуальні переконання?» 

Опозиційний депутат, представник групи «Відродження» Андрій Шипка:

«…який ми є народ. Боголюбивий. Богобоязливий. А ми що хочемо? У 17-му році дозволити одностатеві шлюби? Так я буду там лягати, трибуну цю зносити! Ви що? Ми ж розвалимо країну, вона ж тримається на сімейних цінностях. Ні, я толерантно ставлюся до всіх. Але я не хочу, щоб на законодавчому рівні в нас проходили такі закони, які впливають не на творення, а впливають на руйнування».

Заява народних депутатів міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти», розповсюдженій в соціальні мережі Facebook:

«Право вільно збиратися та обговорювати будь-які питання, в тому числі щодо прав ЛГБТ, гарантоване Конституцією України, а Верховна Рада нещодавно заборонила у Трудовому кодексі дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації. У ході Революції гідності Україна обрала європейський шлях розвитку, що означає повагу до прав людини».

Місцева влада

Міський голова Києва, Віталій Кличко, відповідаючи на питання журналістки про гарантії безпеки ЛГБТ-маршу:

1. «[…] Толерантність повинна бути по відношенню до всіх людей, незалежно від національності, віросповідання і прихильності до різних напрямків. […] Я впевнений, що парад зможе пройти нормально, і ніяких бурхливих дій, сподіваюся, не буде».
2. «Я закликаю кожного не розпалювати ворожнечу і не створювати протистояння у центрі столиці. Я також звертаюся до всіх політичних сил – не грайте на руку ворогу, не підігрівайте ситуацію, не спекулюйте на темі прав меншин. Адже у Києві, в Україні, не існує утисків за будь-якими ознаками, і кожній людині гарантується вільне висловлення поглядів і переконань».

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків:

1. «Перед виборами мене в ефірі “1+1” запитали: чи може бути гей патріотом? Я сказав, що ні. Патріотом може бути тільки християнин, справжній патріот – той, хто вірить в Бога».
2. «Наше місто краще, ніж Львів, більш патріотичне. Ми не допустимо того, що зараз відбувається у Львові. Ми не допустимо марші геїв! Івано-Франківськ повинен бути столицею Галичини».

Міський голова Чернівців Олексій Каспрук:

«Інцидент, що трапився в Чернівцях з показом документального фільму канадського режисера українського походження Марусі Боцюрків «This is gay propaganda», є ганебним!

[…] Від імені громадськості Чернівців приношу вибачення режисерові фільму, організаторам показу фільму, чернівчанам і гостям міста, які постраждали від агресивної поведінки і загроз радикально налаштованих осіб.[…] Чернівці – вільне, відкрите, демократичне європейський місто, де не може бути посягань на права і свободи людини, розпалювання расової, міжетнічної, релігійної ворожнечі, дискримінації людини за будь-якою ознакою. Давайте будемо пам’ятати про це!»

Міський голова Львова Андрій Садовий про гомосексуалів і про Фестиваль Рівності:

«Такі люди були, є і будуть в кожному місті. Це факт, який треба розуміти. […] Питання окремих зборів – це вже питання, наскільки це можливо з точки зору безпеки. Оскільки ви ж прекрасно розумієте, що були звернення церкви, яка не рекомендувала проводити такий захід. До речі, львівська громадськість також не підтримувала такі збори. Мала місце бути провокація, яка відбулася у Львові. Це також було зроблено для того, щоб зробити красиву картинку».

Заступник голови Київської міської державної адміністрації Олексій Резніков:

«Київ – єдине місто, яке готово проводити Євробачення вже завтра. Крім технічних умов, Київ реально може забезпечити безпеку. Згадайте трагічні травневі події в Одесі.

Ситуацію взяли під контроль потім, але чи можна проводити Євробачення в таких умовах? Я сумніваюся. Ми вже довели на прикладі Маршу рівності, хресного ходу, святкування Дня Незалежності, ніхто не проводив так [безпечно] масові заходи, як Київ».

Глава апарату КМДА Володимир Бондаренко, коментуючи звернення організаторів Фестивалю рівності до керівництва Київської міської державної адміністрації з проханням сприяти забезпеченню заходів безпеки під час проведення заходу:

«Якщо ми говоримо про шлях до Євросоюзу, побудову європейського суспільства, то повинні усвідомлювати один дуже важливий момент – в розвинутому демократичному суспільстві немає місця будь-якому різновиду дискримінації. Там панують закон, рівноправність і соціальна справедливість. І Київ як столиця має бути прикладом у дотриманні демократичних стандартів для всієї країни».

Заступник голови Запорізької облради Владислава Марченко:

«Мені, людині, яка вихована в християнській моралі, властиво традиційно мислити в цих питаннях. Питання сім’ї для мене дуже важливе тому що, коли дитина росте в здорової повноцінної сім’ї, ми отримуємо другу націю. Є сексменшини, це їх право. Я на їх право не збирався і не збираюся впливати. Це їх усвідомлений вибір. Інше питання – коли ці цінності пропагуються і нав’язуються. Тут є проблема. Наше суспільство на сьогодні декларує, що сповідує християнські цінності. Адже ми православна країна ?! Під виглядом того, що порушуються права ЛГБТ-спільноти, йде агресивна пропаганда».

Депутат запорізької міськради і учасник АТО Андрій Согорін:

«Я є головою комісії з законності запорізької міської ради, і в наш функціонал входить, в тому числі, міжнародне співробітництво та захист прав людини. Дуже важко було читати коментарі європейців після подій у Львові. Для них ми виглядали повними дикунами – такими ж, як для нас виглядають мешканці відсталих країн Африки та Азії. Моє ж особисте обурення викликало побиття молодчиками в балаклавах невинних людей. Якщо ми рухаємося до європейської спільноти, то повинні приймати і європейські цінності, основними з яких є особисті права людини. Візьмемо, наприклад, Німеччину. У Християнсько-демократичному союзі, який очолює Ангела Меркель, є організація геїв і лесбіянок. Хіба вони інші християни? Ні, такі ж, як і ми. Все-таки Творець нас створив такими, якими ми є, і наше завдання – прийняти один одного в незалежності від віросповідання, національності, сексуальної орієнтації, статі».

Депутати міської ради Чернівців про зрив показу документального ЛГБТ-фільму «This is gay propaganda».

Глава фракції «Батьківщина» Олександр Пуршага:

«Я як людина віруюча хочу ще раз заявити, що показ такого фільму – це неправильно. Я противник таких справ. Мені шкода, що ми сьогодні про це говоримо. Думаю, що у нас є набагато більші проблеми, ніж те, про що ми говоримо – якісь фільми, незрозумілі для мене люди… Є біблійні закони, які нам чітко говорять, що нам можна робити, а що не можна робити. Я закликаю всіх жити за біблійними законами – це наша Конституція».

Депутат від «Народного контролю» Іван Гончарюк:

«Ситуація, яка склалася навколо показу фільму, на мій погляд, обурлива. Тому що наша мета – рух до цивілізованого світу, а такі акції, які відбуваються, відкидають нас назад в минуле. Кожна людина має право на своє самовизначення, і ніхто не має права йому в цьому перешкоджати».

Депутатка від «Свободи» Юлія Цуркан:

«Особисто моя позиція як націоналіста – я думаю, що такі речі повинні залишатися закритими від загального середовища. Це не повинно [бути у вільному доступі]. Ну як то так”.

Сергій Греков, депутат від БПП:

«Повинна бути свобода слова, і не може бути перешкоджання волевиявленню».

Секретар міської ради Каховки (Херсонська область) Лілія Дроздик коментуючи новину про ЛГБТ-ходу у Херсоні:

«Хворі люди. Потрібно будь-якими способами вибивати цю протиприродну дурь хоча б з нашого суспільства. Європа вже згнила на цьому».

Голова Києво-Святошинської райдержадміністрації Мирослава Смірнова:

«Як голова адміністрації Києво-Святошинського району, одного із найпотужніших районів у Київській області та загалом в Україні, я занепокоєна намірами легалізувати одностатеві шлюби у нашій країні. […] Звичайно, людина сама має право обирати свій життєвий шлях і може мати більшу схильність до гомосексуалізму, так само інша людина може бути більш схильна до жорстокості, вбивства, брехні або інших гріхів. То невже такі схильності виправдовують вбивць і брехунів? Ні, бо це суперечить самій природі людини».

Депутатка Луцької міської ради від «Об’єднання «Самопоміч» Алла Надточій:

«Спокійно ставлюся до одностатевих шлюбів. Світ створив Бог, і якщо він це допустив, значить, це для чогось потрібно. Такі люди також мають право на існування, в них просто своє бачення життя та почуття один до одного».

Депутат Херсонської міської ради (фракція “Батьківщина”) Дмитро Ільченко написав в соціальній мережі Facebook:

«Якщо людина хоче назвати осіб нетрадиційної орієнтації «голубими» – це її право, точно так само, як моє право взагалі вважати, що проблеми «прав сексуальних меншин» не існує, тому що «права секс-меньшин» нічим не відрізняються від прав всіх інших людей».

«Віце-прем’єр уряду Криму” Руслан Бальбек:

«Кримчани дякують Всевишньому за те, що новий проект Києва про легалізацію цивільних союзів між особами однієї статі їх не торкнеться».

Лідери думок, політичні та громадські діячі

Дмитро Сулима, автор видання «Бандерівець»:

«[…] акції прямої дії і справді допомагають ЛГБТ-істам постати у образі жертви, а бути жертвою у наші часи, на жаль, модно. […] те що сепаратисти постають в образі жертви – не означає, що їх не можна вбивати. […] Чим більше їм протидіяти фізично, тим масштаби їхньої діяльності будуть меншими. Це стосується і гей-парадів».

Націоналістичний сайт “Бандерівець”:

«Ця ситуація показує, у якій абсурдній країні ми живемо. Кримінальну відповідальність мають нести ті, хто руйнують моральні підвалини нашого суспільства, здійснюючи пропаганду статевих збочень. Натомість так звана «влада» захищає збоченців і переслідує жертовних патріотів. […]

За останні півтора роки рівень пропаганди і впровадження в життя ідеології статевих збочень страхітливо зріс. Об’єднання так званих «ЛГБТ» ведуть надзвичайно масштабну роботу, вдруге в житті країни був проведений «гей-парад», до пропаганди сексуальних збочень активно долучилися ЗМІ, нова редакція Кодексу законів про працю поповнилася так званою «антидискримінаційною поправкою», і це стало початком юридичної імплементації гендерної ідеології, а також офіційного надання сексуальним збоченцям привілеїв».

Івано-Франківське підрозділ «Правого сектора» «Карпатська Січ» в своїй листівці:

«Люди, які узаконюють аборти, запрошують до себе біженців-грабіжників-ґвалтівників, дають свободу ЛГБТ-збоченцям і вчать дітей в школах укладати одностатеві шлюби – вони кажуть, якою має бути Україна: як нам потрібно миритися з Москвою, як нам забезпечувати інтереси ЛГБТ, як нам приймати кольорових мігрантів. Спекулюючи на народних бідах українців, євроінтегратори намагаються затуманити сутність Євросоюзу. Не піддавайся зомбуванню!»

Засновник організації «Любов проти гомосексуалізму» Руслан Кухарчук:

1. «Ця ідеологія просувається через словосполучення «гендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація». Ці чотири слова вони намагаються вписати в якомога більшу кількість законопроектів. Це ключова стратегія. Сім’ям оголошена війна на законодавчому рівні і на рівні політичного зовнішнього тиску».
2. «Сексуальна орієнтація – штучно вигаданий термін, в якого немає наукового обґрунтування, термін є ідеологічним терміном. Що таке сексуальна орієнтація – нікому не відомо. Фіксувати в правому полі всі типи сексуальної поведінки, на мою думку є не доречною. […] Всі країни, в яких легалізовано одностатеві шлюби та усиновлення одностатевими парами дітей, всі ці країни без виключення починали з антидискримінаційного законодавства. Це завжди є першим кроком до легалізації. В середньому стратегія включає в себе 5-6 кроків. Спочатку суспільству нав’язується ідея про існування дискримінації за сексуальною орієнтацією, потім встановлюється заборона цієї дискримінації. Через певний час з’являється потреба в партнерствах, які з часом будуть перетворені на шлюби, а тоді встановлюється кримінальна відповідальність за критику всіх вище згаданих речах».

З Маніфесту Союзу захисту сімейних цінностей:

«Ми вважаємо ворогами тих політиків, які підтримують їх [ЛГБТ] публічну агресію і допомагають їм встановлювати режим українофобної цензури і планують внести зміни в законодавство в інтересах гомосексуалістів».

Звернення праворадикальної організації «Правий сектор» до мера Києва з приводу Маршу рівності:

«Чи вартий той очевидний конфлікт в київській громаді, який викличе цей захід, ефекту, який ви хочете досягти на Заході? І чи оцінить насправді Європа таке перверсійне видовище, як гей-парад? Може, подібні заходи лише розпорошують увагу від дійсно важливих речей, намагаючись потрапити до непотрібної, непріоритетної цілі, зате програючи там, де дійсно потрібна наша наполегливість, сила і рішучість?»

Засновник фонду «Сім’я» Адріан Буковинський:

1. «Згідно з цим документом [планом дій Кабінету міністрів щодо реалізації Національної стратегії в сфері прав людини] передбачені ініціативи легалізації одностатевих партнерств, проведення маршів рівності, гей-парадів за рахунок платників податків. Відповідне одностатеве, трансгендерне усиновлення дітей, підвищення кваліфікації в освітніх закладах щодо викладання щодо ЛГБТ-тематики. Також зміни до Трудового кодексу щодо дискримінації за сексуальною орієнтацією».
2. «Суспільству нав’язуються антинорми, нас готують до їхнього прийняття. Очікується, що суспільство змінить погляд на ці питання. Зараз ми дискутуємо про права геїв і лесбіянок, але потрібно говорити про інші персонажі гендерного спектру – про педофілів, некрофілів, зоофілів. Це все ланки одного ланцюга. Потрібно говорити про всі його частинки. Вони також претендують на інакшість.

Тоді складається повна картина того соціуму, який потрібно легалізувати, що успішно крок за кроком робиться в країнах Європейського Союзу. Зараз йде кампанія зміщення акцентів. Звучить пропозиція змінити кут зору. Суспільство одностатевих пар, яке його майбутнє? Відповідь очевидна: гей-культура приводить до знищення світу. Тому ми відстоюємо погляди переважної більшості співгромадян».

Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні

«Щодо ЛГБТ в українському суспільстві: Почнемо з того, що в 90-х про ЛГБТ говорили значно простіше і відвертіше, аніж зараз. Не було релігійної гомофобної риторики, вона виникла у нас за останні 10-15 років, до цього її не існувало у формі, яка нам наразі видається звичною. Як приклад подивіться передачу Табу з Миколою Вереснем (97-98 роки) про легалізацію одностатевих шлюбів, я була здивована наскільки негомофобний і нерелігійний дискурс панував тоді.

Щоб стверджувати, що традиційно, а що ні для української культури, варто вийти за межі усталеної «шароварщини» і почитати про антропологічні історичні дослідження сексуальності в Україні. Наприклад, читати вітчизняних дослідників та дослідниць, таких як Федір Вовк, Володимир Гнатюк, Зенон Кузеля, Іван Франко, або Марія Маєрчик. Виявиться, що для нас гомосексуальність не була чимось неприйнятним чи обурливим, а якраз дискурс агресії до ЛГБТ-людей є новим і навіяним нам. Це як говорити, що «традиційною» українською піснею є «будьте здорові, живіть багато» – її ж усі знають, при чому навіть не поцікавитись хоча б щедрівками та колядками».

Політична партія «ДемАльянс»:

«Політична партія “ДемАльянс” звертає увагу на те, що право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України.

[…] Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, незалежно від політичних, релігійних та інших переконань, статі чи сексуальної орієнтації.

ДемАльянс вважає, що в демократичному суспільстві погрози насильства і тим більше його застосування до учасників або організаторів мирного зібрання є неприпустимими і закликає виражати свої погляди та переконання в мирний спосіб».

Бійці 13-ї окремої київської сотні Добровольчого українського корпусу «Правий сектор»:

«Ми, бійці 13-ї окремої сотні Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», які воювали на передовій на сході України у боях за донецький аеропорт, Пісках та інших гарячих точках, не можемо допустити проведення параду содомітів та безбожників у місті Києві. Вважаємо це аморальне, непристойне і огидне дійство ляпасом всім фронтовикам, які повернулися додому, та танцем на кістках тих, хто загинув, захищаючи нашу країну від російської агресії. […] Ми закликаємо всіх небайдужих, бійців батальйонів «ОУН», «Айдар», «Торнадо», «Азов» приєднатися до нашого протесту, вийти разом 12 червня та перешкодити проведенню содомітського шабашу на вулицях Києва».

Київська міська організація «Меморіал» імені Василя Стуса:

«Нацисти, гомосексуалісти, комуністи та інші представники радикалізму шкодять міжнародному іміджу столиці України і країни загалом. В Європейському Союзі з двадцяти восьми держав тільки декілька легалізували в медіа та законах подібний вид екстремізму. Думка про те, що захист сімейних цінностей перешкодить євроінтеграції, є хибною. У Польщі перешкодило? В Італії? Балтійських державах? Тоді чому українська культура з її сімейними цінностями буде перешкодою? Чи християнська більшість є перешкодою євроінтеграції? Ні.

[…] З огляду на це, вимагаємо у міського голови Віталія Кличка звернутися до суду про заборону проведення екстремістського заходу «Марш рівності» і виступити з публічною заявою на захист сімейних цінностей, демократії, української культури та почуттів віруючих».

Керівник політичної партії “Правий Сектор” АндрійТарасенко:

«Системне нав’язування викликало у певної категорії наших співгромадян зацикленість на питанні ЛГБТ. Не дай Бог скажеш, що гей-парадам не місце на вулицях України. Одразу море агресії, зарозумілих повчань, матюків! Ніщо не викликає такої ненависті до чужої думки у ліберально налаштованих, як тема гомосексуалізму. […]гей-паради – це теж прояв злочинного режиму».

Представник ВО “Свобода” Ігор Токовенко:

«18-19 березня у Львові збоченці та інші ліві грантоїди збираються провести гей-парад та ще декілька своїх євроінтеграційних ігрищ. Як на мене, було б не дуже файно, якщо б їм то вдалось. Сподіваюсь, що місто Лева, в якому засновано було СНПУ, здатне дати відсіч дегенератам та їх пейсатим спонсорам».

Блогер Ярослав Матюшин:

«Окей, дурні. Ви обіцяєте «криваву кашу» ґей-параду в Києві? Я, напевно, прийду на цей парад. З наміром влаштувати з вами бійку. Кривава каша працює в дві сторони, вам ще тільки належить це дізнатися.

Я не ґей. Я щасливий у шлюбі. У нас з дружиною хороший жаркий молодий секс. Ми хочемо дітей. Як мінімум трьох. А краще чотирьох. І ми над цим працюємо.

Стосовно ґеїв я проповідую індиферентність. Просто тому, що я пам’ятаю, як нас місили за прапори України під маріупольським УМВС. Як мене місили за тризуб на передпліччі.

Якщо ваша енергія шукає виходу – велкам під Маріуполь. Через військкомат. Там величезні поклади георгіївських під*расів.

А бити людей за будь-якою ознакою я дозволяти не має наміру. Колись наші колаборантські «мусора» вже це дозволили. І «русскій мір» досі тхне на моє місто щоночі.

Я дістану свої рукавички і кастет. Бо брати «русского міра» по модулю – мої вороги».

Колишній лідер Херсонського «Правого сектора» Дмитро Семен:

«Тут так звані ЛБГТ-товариства, звичайно відпрацьовуючи “гейропейські” гранти, в цю п’ятницю збирають в Херсоні, свою чергову конференцію, а насправді зондують ґрунт, де можна провести ґей-парад.

У Києві отримали по мордам, в Одесі і Львові теж, тепер пробують в провінційних містах моніторити ситуацію. Дивно серед організаторів сатанинського шабашу, проплаченого “ґей-лобістами” з ЄС, бачити організацію “Нова Генерація”. До речі, коли я був школярем, ця організація займалась українізацією населення Херсонщини, просвітництвом, та боротьбою з коммуняками. Зараз пропагує збочення, за гроші, ну що ж видно така зараз коньюктура

[…] Мені пишуть багато херсонських правих активістів, з пропозицією розігнати це збіговисько. Можливо, на це збоченці і розраховують, що праворадикальні молодчики силою розженуть їх сейшн. А вони в чергове пропіаряться та їх бридкі пики будуть показувати по всім каналам.

Я вважаю, що не потрібно давати приводу ліберальним ЗМІ показати нас плебеями та папуасами, а в максимально цивілізований спосіб донести їм думку 95% населення України, а саме те, що їм тут не раді. І свої хвороби хай тримають при собі в своїх закритих товариствах. Ось така моя думка».

Керівник адвокаційного центру Української Гельсінської спілки з прав людини Борис Захаров:

«Зараз необов’язково легалізувати саме одностатеві шлюби. Наразі потрібно обов’язково врегулювати майнові відносини. Вже були випадки, коли дві людини проживають багато років разом, один раптом раптово гине, а у нього немає ніяких родичів, і будинок, який вони купили разом зі своїм партнером, переходить державі. І адвокат б’ється, і нічого не може зробити, бо немає ніяких законних підстав, щоб майно загиблого передати його найближчого людині. […] Якщо наше суспільство в нинішніх умовах ще не готове до легалізації одностатевих шлюбів, то вирішення питання з майновими правами на деякий час відстрочить легалізацію шлюбів, заспокоїть ситуацію. В даному випадку одностатевим сім’ям не буде надано право всиновлювати дітей і т.д., тобто мова йде тільки про майнові права. А вже через якийсь час, коли наше суспільство буде більш розвиненим, більш готовим до змін, можливо, будуть якісь нові зміни, нова стратегія. Поки що в національної стратегії з прав людини та план дій з її реалізації закладена саме така формула».

Колишній народний депутат Ігор Марков, який переховується від українського правосуддя:

«[…] Я їм потім подарував майки із зображенням Путіна. В Італії культ Путіна. Там не всі геї. Їм набридло, наприклад, що в італійському парламенті є трансвестит. У багатьох італійців питав: «Що вам може дати політик, який не може визначитися з власною статтю? Що він може дати своїм виборцям?»

Відомий український психіатр і диссидент Семен Глузман:

«Передвиборчі брудні спекуляції на неіснуючій проблемі. І вони, ці охоронці особистої чистоти і народної моральності, прекрасно знають: хвороби під назвою «гомосексуалізм» немає, лікування цієї нетрадиційної сексуальної поведінки не існує, відповідної статті в кримінальному кодексі України теж давно немає. Та й в школах і дитячих садах красиві журнали сексменьшини не поширюють. Тужлива, стародавня тема, відома з часів Біблії і Стародавнього Риму. Проблема, яку не вирішити. Адольф Гітлер боровся з такою неарійською поведінкою в Німеччині…. Гітлера немає, а гомосексуалізм в сучасній Німеччині ще який є. І буде. Такі ми, люди. І не це не те, що визначає особистість людини, її доброту, інтелект. Є у нас інші якості, більш важливі».

Діячі науки

Дві цитати з посібника «Сімейні цінності».

1. «Справжня жінка ніколи не сперечається, не доводить, не намагається керувати ситуацією, оскільки знає, що все в світі створено для неї, для реалізації її бажань і мрій. А швидкість реалізації її бажань залежить від якості простору, який вона формує повагою і любов’ю до себе і чоловіка, який втілює її бажання і мрії».
2. «У чому причини того, що нині різко зростає кількість гомосексуальних відносин та одностатевих шлюбів? Дослідники вбачають тут вплив двох основних факторів. Перший фактор – природні, біологічні чинники, у тому числі вплив деяких продуктів, таких як пиво, ліки та контрацептиви, на гормональну сферу і навіть генну природу людини. Другий фактор – соціально-культурні чинники (феміністичний рух, лібералізація (свобода) суспільної думки, комерційна спрямованість засобів масової інформації, шоу-бізнесу, спорту тощо)».

Кандидат юридичних наук Олена Львова:

«План заходів [Кабінету міністрів] є дуже небезпечним в тій частині, що їм передбачається забезпечення покарання за злочини, зробленими з мотивами нетерпимості за ознаками сексуальної орієнтації та транссексуальності».

Кандидат філософських наук Петро Гусак:

«Легалізувавши одностатеві форми співжиття, легалізувавши гендерну ідеологію, держава буде сприяти безпліддю, адже такі рольові ігри є безплідними. Не буде народження громадян, не буде виховання їх в сім’ях, не буде і самої держави. Держава, в першу чергу, повинна підтримувати сім’ю як союз чоловіка та жінки».

Кандидат технічних наук Валерій Решетинський:

«ЛГБТ-мислення повністю руйнує моделі виховання, знищує поняття людської гідності, повагу родинних і сімейних цінностей, штовхає суспільство в прірву розпусти».

Юрій Пероганич, ініціатор створення і один із засновників «Вікімедіа Україна» про мера Івано-Франківська:

«Хіба можна живу людину обізвати образливим титулом «гомо фоб», який навіть в українські словники не потрапив? Особливо беручи до уваги, що в Вікіпедії це визначення подано з посиланням на думку єдиного і при цьому анонімного журналіста. Всі інші публікації – посилаються на Вікіпедію!»

Георгій Сліщук, відкритий гей, голова ради молодих вчених Селекційно-генетичного інституту (це виборна посада, яка передбачає участь у вченій раді інституту, з правом голосу):

«Я відчуваю особливу наснагу і ентузіазм в зв’язку з тим, що на мені тепер досить велика відповідальність – бути главою ради молодих вчених нашого інституту. Щиро сподіваюся, що добре впораюся з цим завданням і зможу за 5 років моєї каденції підвищити рівень молодіжного наукового життя у нас.

[…] В інституті усі знають про мене, і я не відчував до себе упередженого ставлення, усі адекватно сприймають мою орієнтацію. Не знаю, як в інших вузах, але у нас люди інтелігентні і толерантні. Можливо, тому що ми – біологи, генетики, і як ніхто знаємо і доводимо, що гомосексуальність – це норма, а не патологія, і що орієнтація – це вроджена властивість людини, яку змінити не можна, і, отже, не можна дискримінувати людей за цією ознакою».

Андрій Круглашов, політолог

«На жаль, саме у традиційних країнах толерують і заохочують педофілію. Зокрема, нещодавно у Ємені померла 8-річна наречена. Та й хто з нас не читав «100 років самотності» Маркеса, там теж є опис такої трагедії. Що ж до одностатевих шлюбів – їх можна укладати лише між дорослими правоздатними людьми. Тому в нетрадиційному, цивілізованому суспільстві неможливо взяти шлюб з дитиною, а тим більше твариною чи комахою, оскільки останні не здатні нести правову відповідальність».

Представники церков

Голова Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук:

«Наша церква пропонувала уникнути підміни понять, закладених у запропонованій нами термінології. На нашу думку, краще було б говорити про недискримінацію по відношенню до сексуальності людини. Адже сексуальність – набагато ширше поняття, ніж сексуальна орієнтація. «Гендер» – поняття атеїстичне, цілком відрізняється від християнського розуміння сексуальності. Насправді сексуальність – дар Божий, в якому криється в тому числі і таємниця нашого призначення. А поняття «гендер» виходить з визначення сексуальної ролі, яку відіграє та чи інша особистість з власної примхи».

Глава УПЦ МП митрополит Онуфрій:

«Цим законом [про поправку до Трудового кодексу, яка передбачає заборону дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації] вводяться нові для українського законодавчого поля терміни «сексуальна орієнтація» та «гендерна ідентичність». Такі нововведення можуть стати першим кроком до пропаганди в Україні гомосексуального способу життя та спроб легалізації одностатевих союзів. […] Але, на жаль, наша позиція не була почута».

Керуючий справами УПЦ МП, митрополит Антоній (Паканич):

«Люди, уражені тяжкою духовною недугою, поводяться зухвало по відношенню до здорової частини суспільства. Демонструючи і пропагуючи те, чого потрібно соромитися, вони ображають інших людей, порушуючи тим самим їх права. […] Гріх протиприродних відносин, який сьогодні так наполегливо просувають в маси, називається содомским. Це від назви одного з старозавітних міст – Содому і Гоморри, в якому він був дуже поширений. Коли міра беззаконня їх була переповнена, Господь пролив на Содом і Гоморру сірку і вогонь. Тепер це дно Мертвого моря. Хочу закликати всіх задуматися, який долі ми бажаємо нашим містам і нашій країні? […] Активність прихильників содомії зростає з останніми тижнями Великого посту. У ці важливі для християн дні хочу побажати всім, хто перебуває в омані, просвітитися світлом Христового Воскресіння і знайти надію на вічне життя».

Із заяви Української православної церкви Київського патріархату:

«Насправді ж такий гріховний потяг не є ні вродженою особливістю певної людини, ні варіантом нормальної статевої поведінки. З релігійної точки зору одностатева сексуальність є наслідком особистого вільного, але помилкового, вибору людини та проявом глибоко вкоріненого у ній гріха.

[…] Ми не виступаємо за дискримінацію осіб, які вважають себе гомосексуалами, але ми категорично проти того, щоби гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні та корисні для суспільства й особистості.[…] У зв’язку з оголошеними на 12 червня цього року в Києві публічними акціями прихильників пропагування нормальності одностатевих відносин, а також акцій протесту проти цього, закликаємо всіх до незастосування насильства. Ми категорично відкидаємо заклики до насильства і навіть кровопролиття, як не згідні з духом Євангелія».

Отець Орест-Дмитро Вільчинський на сайті «Католицький оглядач»:

«У своїй орієнтованості на самих себе, у восхвалянні своєї традиції, своїх героїчних предків, своїх успіхів (своїх і не своїх, правдивих і уявних) українське християнство, живе у своєрідному духовному гомосексуалізмі чи навіть автоеротичному самозахоплені.

Така патологічна незрілість часто стає причиною того, що у боротьбі зі загальносвітовими загрозами та небезпечними тенденціями українське християнство, «відкриваючи» вкотре «Америку через кватирку», мусить отримувати потрібний досвід саме через черговий екзистенціальний програш.

Українське християнство уже програло серйозну битву, яка в реальності навіть і не відбулася, – в Україні без найменшого болю законодавчо прийнята антидискримінаційна поправка до трудового кодексу, яка забороняє дискримінацію не тільки за статевою ознакою, але й за статевою орієнтацією та гендерною ідентичністю».

Церква адвентистів сьомого дня виступила із заявою:

«Згідно зі Святим Письмом адвентисти сьомого дня розуміють шлюб як союз виключно чоловіка і жінки. Біблія засуджує будь-які одностатеві сексуальні стосунки і називає таку практику гріхом. […] У той же час Церква не схвалює і силові сценарії протистояння нездоровому явищу одностатевих «сімей», адже ми хочемо бачити Україну правовою державою, де всі питання вирішуються в межах закону. […] ненависть і насилля – не той шлях, який приведе українське суспільство до втілення вічних моральних цінностей».

Пастор зі Славянська (Донецька область) Петро Дудник:

«ЛГБТ-лобі почало жорстку атаку на уряд через створення інституції Уповноваженого у справах сім’ї та сімейної політики, а також через призначення на цю посаду прихильника біблійних цінностей Адріана Буковинського. Це духовна війна. Я йду в триденний пост. Просимо всіх мобілізуватися в молитві. Адже наш Бог сильніший».

Публічні особи

Отар Довженко, журналіст

«Більшість українців навряд чи переймається питаннями, дотичними до ЛГБТ, і саме протести та публічна полеміка роблять це питання таким болючим. Є держави, де ЛГБТ давно не дискриміновані й мають рівні права з усіма іншими громадянами, й рівень реальної, а не декларованої, релігійності в цих країнах не знижується (і є значно вищим за український).

Водночас церква зростає в очах суспільства як осередок любові і прийняття. Про те, як любити ближнього з усіма його недоліками й пропонувати (та, якщо він погоджується, допомагати) йому стати кращим та не грішити, у Біблії сказано набагато більше, ніж про одностатеве кохання. Римо-католицька церква, наприклад, не відкидає й не цькує ЛГБТ, а запрошує їх до своєї спільноти, пропонуючи, глибше зрозумівши й прийнявши християнство, добровільно відмовитись від того, що християни вважають гріхом. Можете порівняти з тим, що чують ЛГБТ від представників українських церков. Подумайте самі: чи заохочує таке ставлення їх, їхніх друзів і рідних відкривати свої серця Христу? Якщо ви християнин, і відчуваєте, що ваше серце озлоблене проти людей, які не поділяють ваші цінності, ви не можете полюбити і прийняти їх, запропонувати їм відкриту долоню, а не стиснений кулак, вам слід більше молитися, сповідатися, шукати миру у своїй душі в розмовах із одновірцями».

Кримськотатарський журналіст Айдер Муждабаєв:

«Високопоставлений чиновник МВС України, яка йде в Євросоюз, цитатою з Біблії благословляє фізичну розправу над представниками сексуальних меншин. Якщо Україна – Європа, то Ілля Ківа як людина, котра не розуміє, де він перебуває і що говорить, повинен бути звільнений сьогодні, 21.03.16, наказом Арсена Авакова. Або глава МВС повинен заявити, що Україна відмовляється від європейського вибору, а президент – офіційно підтвердити це рішення і залишити Ківу в його нинішньому статусі. Третього в даному випадку не дано».

Ярослав Грицак, історик

«Київський прайд-парад може бути одним із доказів: крім погроз і страхів, він пройшов мирно, без насильства. Тим самим став позитивним тестом України – вибачте за патетичність – на приналежність до західного світу.

Тут не йдеться про гомосексуалізм. Бо щоби там не говорили кремлівські ідеологи та їх підспівувачі з ДНР-ЛНР (для яких моя рідна Галичина є «петушиным уголком»), він не є головною західною цінністю. Хоча б тому, що не існує чогось такого, як «західні цінності». А існують цінності постматеріального суспільства. Відповідно до них кожна група, якщо вона не є злочинною, має право на самовираження. Інша справа, що стара Європа з її північноамериканськими дітьми ці цінності найбільше втілюють.

[…] Україна місцями нагадує мусульманський світ, місцями – Європу. Що робить її відмінною від Європи, то це співвідношення всередині групи з постматеріальними цінностями. В Європі більшість у цій групі становлять люди, байдужі до релігії. Опитування, що ми проводили з колегами торік за зразком WVS, показало: в нас у цій групі більше віруючих, ніж невіруючих. У цьому Україна більш подібна до США, які були й залишаються релігійною країною.

Питання, однак, полягає в тому, як перевести Україну з американського 2004 року в 2016-й? Ціна цього питання – висока. Адже в нас головна лінія розколу щодо ЛГБТ пролягає не між традиціоналістами й модерністами, а проходить через модерністський табір. Відповідно, якщо вкидаємо в наші публічні дискусії питання про гомосексуалізм, то ризикуємо внести розбрат у групу, яка є головним агентом змін. А тим самим понизити шанси на модернізацію України.

Як греко-католику мені в цьому питанні не треба відкривати Америки. Її за мене відкрив “мій” Папа Франциск. Коли його спитали про ставлення до геїв, він відповів питанням на питання: “А хто я такий, щоб їх судити?”

[…] Я свідомий того, що навіть у моїй церкві чимало тих, хто є більшими католиками, ніж сам Папа. Припускаю також, що дехто з вас, хто читає ці рядки, сприймає їх як приховану пропаганду гомосексуалізму.

Запевняю вас, що мені йдеться про речі важливіші: як українцеві – про успіх України, а як людині – про світ, де, словами того ж Франциска, буде більше толерантності, а менше осуду».

Тарас Прохасько, сучасний український письменник-прозаїк:

«І вже зовсім смішним у нашій ситуації є ляк того, що двоє мужчин, захотівши спільно виховувати дітей можуть їх покалічити більше, ніж наша традиційна сім’я. Смішно такого боятися, бо наразі усі покалічені виплекані якраз у нормальних сім’ях. А ще смішнішим є уявляти собі, що усі наші гомосексуальні пари враз запрагнуть церковного шлюбу якраз у нашій Церкві. І вона не зуміє цього перетривати. […] Зрештою, Христос мало говорив про справедливість. Але дуже багато про милосердя».

Генеральний директор луганського футбольного клубу «Зоря» Сергій Рафаїлов:

«Ми були в Англії тільки в Манчестері, і мені це місто не сподобався. Дуже брудно. Біля готелю, яке перебувало, між іншим, в центрі міста, всю ніч на асфальті сплять бомжі. Я прогулювався ввечері і побував трохи далі від центру. Там ще гірше. Маса нетверезих людей. Дико для мене було бачити те, як по вулицях ходять і цілуються чоловіки. Мені це дуже не подобається».

Колишній гравець збірної України з футболу Євген Левченко:

«До теми про Роналду-гей. Деякий час назад в Нідерландах пройшла фотосесія для журналу L’HOMO на підтримку геїв. І так, я брав у ній участь, так як вважаю, що всі люди рівні, незалежно від їх віросповідання, кольору шкіри або сексуальної орієнтації. А гей Роналду чи ні – це його особиста справа. Моє ставлення до нього не зміниться і ваше, сподіваюся, теж».

Він же з приводу гомофобних висловлювань генерального директора луганського ФК «Зоря» Сергія Рафаїлова:

«Я не знаю Рафаїлова. Але, бачачи такі емоції, вважаю це дивним і жалюгідним. Безперечно, він має право так думати. Всі люди – рівні перед Богом і між собою, а такі висловлювання, як у пана Рафаїлова, свідчать про обмеженість цієї людини. Мені щиро шкода, що він до сих пір знаходиться в середньовіччі».

Український футболіст Олександр Алієв, спростовуючи чутки про свою гомосексуальність:

«Я що, схожий на гея? У мене двоє дітей, я кожен день проводжу з Людою [своєю нинішньої дівчиною]. Як я можу бути якимсь геєм? У мене є діти, батьки, у мене багато друзів – як я можу дивитися людям в очі, якщо я гей? Як я можу з ними вітатися, як я можу протягувати їм руку?»

Півзахисник «Зорі» і збірної України Олександр Караваєв про гомосексуальність:

«Я не кажу, що це правильно чи ні. Це, скоріше, нестандартно і навіть може викликати огиду. Але це особиста справа кожного. Якщо хтось хоче – нехай робить, адже не можна комусь щось забороняти. Але так, щоб не заважати іншим і не виносити це на публіку, при цьому намагаючись довести свою правоту».

Український гравець німецького «Айнхайта» Михайло Кополовець:

«Геїв тут багато. Вони в уряді, на телебаченні, на музичних каналах. Куди не глянь, вони на провідних ролях. Однак з тим, що коїться у мене на Батьківщині, я готовий працювати тут і не звертати на них уваги».

Боксер Володимир Кличко:

«Ф’юрі робить занадто багато необачних заяв. Наприклад, про те, що гомосексуали – чоловіки і жінки – це педофіли, які повинні сидіти в тюрмі, і що місце жінки на кухні. Значить, ось що він думає про Елтона Джона і групу Queen? В такому випадку хочу сказати йому F *** off».

Заслужений майстер спорту Василь Вірастюк:

«Я негативно до цього ставлюся. Цей рух зовсім не підтримую, тому що я маю нормальну орієнтацію, а це вважаю психічним відхиленням. Відхиленням від норми. У той же момент я розумію, що ці люди є. Але це не привід виносити все це напоказ. Поводьтеся бундючно собі там нишком, але навіщо про це кричати щосили? […] Гітлер їх навіть розстрілював, але це буде ще гірше. Вони схожі на драконів: відрубуєш одну голову – з’являються дві. Проблема, мені здається, в тому, що це намагаються виставити, піднести як норму. А це не норма. Ось в цьому і є проблема».

Український співак і продюсер Потап.

У новій його пісні «Вадимка, навіщо ти?» розповідається про те, як до головного героя почав приставати його друг-гей, і це поставило хрест на їхній дружбі: «Гірше не придумаєш історії, коли твій друг Разом з тобою не любить подруг». Крім того, в тексті композиції не обійшлося без «оригінального» жарту на тему впущеного в чоловічій душовій мила: «І якщо в чоловічому душі мило впало, Не нагинайся, адже ми натурали». Окремі рядки пісні присвячені уявному засиллю геїв: «Натурали – нас мало, Скоро вийдемо на парад натуралів!»

Коментарі співака:

«У мене, до речі, дуже багато друзів-геїв. Але я в пісні прямим текстом кажу, що не гомофоб. Але якщо геї влаштовують паради і ходу, заявляють про свої права, натурали на противагу цьому теж можуть «голос подати». У жартівливій формі навіть. Образилися тільки недалекі люди.

[…] Ось мої друзі-геї сміються і приколюються, знають – образити я їх не хотів. Я коли в Сан-Франциско буваю, відвідую район геїв The Сastro. У Голландії в гей-кварталах бував. А в Німеччині так взагалі жив у гей-готелі з класними сусідами. […] І ось яке моє спостереження – європейські геї не випинаються, вони смішні і забавні. А наші геї поводяться агресивно».

Українська співачка Джамала:

1. «Дуже багато людей нетрадиційної орієнтації люблять цей конкурс. Ми спробуємо бути максимально толерантними, і ми дійсно повинні трішечки змінити себе, подивитися на це з іншого боку. Я хочу, щоб ми проявили повагу до різних людей різної орієнтації і культури. Незважаючи на те, що у нас війна, хочу, щоб гості майбутнього Євробачення відчували себе в безпеці».
2. «Моя сім’я пережила багато страждань, саме тому я написала пісню «1944». З цієї ж причини я так уважна до будь-яких проявів несправедливості. У дитинстві мене також намагалися обмежувати через мою національності. Сьогодні я захищаю ЛГБТ-спільноту від людської агресії і їх утисків».
3. «Я отримала багато листів від людей з усього світу, вони писали про те, що пісня «1944» звучить так, неначе розповідає про них. Я відчуваю, що ми повинні будувати майбутнє в якому люди зможуть вільно жити та любити, майбутнє в якому національність, сексуальність чи релігійні переконання не матимуть значення».

Український музичний продюсер Володимир Бебешко:

«Це не конкурс пісні, а політичний і конкурс епатажу. Тому що постійно перемагають люди нетрадиційної орієнтації, як чоловічої, так і жіночої. То бородаті, то з рогами. Для перемоги артисту, який поїде на «Євробачення», потрібно на лоб пришити якийсь орган, щоб здивувати».

Український телеведучий Сергій Притула на офіційні сторінці у Facebook:

«…мене харить, що одні роблять «паради» знаючи, що їх поб’ють і це покажуть по усіх каналах Євросоюзу, а інші йдуть бити, знаючи, що це покажуть по усіх каналах Євросоюзу! При чому і перші і другі хочуть у Євросоюз! Їб…ла жаба гадюку! Якими б ідеалами не прикривались! За таких обставин просто візьму попкорн».

У коментарях, Сергій пояснив, що він «максимально підтримує бажання людей висловлювати свою думку і боротись за неї. Але так само висловлюю свої сумніви щодо доцільності та своєчасності таких проявів».

Популярний український співак Іван Дорн:

«У нас є проблема гомосексуальних меншин? Ті гомосексуали, яких я знаю, абсолютно вільно себе почувають в нашій країні, ніхто мені не скаржився. А ті, хто роблять з цього проблему, просто хочуть уваги».

Сподіваємось вам було цікаво пригадати події року, що минає…