Марш рівності 2018: хроніки оголошеної гомофобії

Липень 2, 2018 | Моніторингова мережа, Наша діяльність, Новини

Одразу після Маршу рівності, який відбувся у столиці 17 червня, Національна Поліція України поквапилася заявити, що захід пройшов спокійно. Дійсно, із самим Маршем так і було, але поліцейський рапорт ні жодним чином не охоплює того, що трапилося до та після нього.

Моніторингова мережа Центру «Наш світ» зафіксувала 14 випадків гомофобної агресії, так чи інакше пов’язані із цією важливою подією. Це й напади на представників і представниць спільноти одразу до або після Маршу, а також інциденти, які сталися через деякий час, але обумовлені тією гомофобною істерією, яка охопила деякі «традиційні» прошарки українського суспільства та стала підґрунтям для того, що ультраправі звуть «сафарі».

Ось декілька прикладів.

1222. Вранці 17 червня безпосередньо перед місцем проведення Маршу хлопець і дівчина, які шли на нього, зазнали нападу невідомого, який розпилив хлопцю в обличчя перцевий газ, а дівчину ударив ногою у живіт. В результаті постраждалим прийшлося провести свій «марш» у Шевченківському райвідділку поліції поруч із затриманим нападником, де вони подали заяву про злочин. Але поліція досі не внесла відомості до ЄРДР і тепер прийдеться робити це через суд.

1224. 16 червня адміністрація столичного готелю «Братислава» відмовилася від попередньої домовленості із КиївПрайдом про проведення в цей день на його території тренінгу для волонтерів Маршу, мотивуючи це побоюваннями нападу праворадикальних угруповань.

1229. Одразу після Маршу п’ятеро його учасниць зазнали нападу близько тридцяти озвірілих молодиків в р-ні Контрактової площі. Працівники поліції, які були при цьому присутні, лише спостерігали за знущаннями нападників над своїми жертвами.

1244. Одразу після закінчення Маршу якась дівчина (яка, скоріше за все, не мала відношення до ЛГБТ) піддалася образам і нападу с боку молодиків, які спеціально приїхали на «сафірі» з Чернігова, тільки через те, що мала на футболці якісь райдужні елементи.

Декілька нападів сталися впродовж декількох днів після Маршу у центрі Києва і були обумовлені гомофобною істерією, яка панувала у той час у суспільному дискурсі. Жертвами стали люди, які виділялися своєю зовнішністю, або мали на думку нападників ЛГБТ-символіку.

30 червня невідомими було побито одного із організаторів криворізького Прайду.

Далеко не всі жертви подавали заяви до поліції, але не в жодному випадку, коли заяви все-таки були подані, поліція не внесла відомості до ЄРДР. Складається враження, що зігнати декілька тисяч поліцейських для охорони 40-хвилинної події і одразу відрапортувати про успіх, набагато легше, ніж ретельно розслідувати злочини ненависті, які сталися після Маршу.