Відкритий лист до Президента, Прем’єр-міністра та народних депутатів щодо законопроєктів по злочинах скоєних з мотивів нетерпимості
Президенту України Володимиру Зеленському
Прем’єр-міністру Денису Шмигалю
Народним депутатам України
Відкритий лист
Шановні пані та панове!
Нещодавній інцидент з пограбуванням, побиттям і зґвалтуванням трансґендерного хлопця у Житомирі (див., наприклад, https://zmina.info/news/v-zhytomyri-grupa-lyudej-pograbuvaly-ta-katuvaly-19-richnogo-geya) знову наочно ілюструє потребу в реформуванні українського кримінального законодавства щодо забезпечення покарання за злочини, скоєні з мотивів нетерпимості за тими ознаками, які наразі не згадані у Кримінальному кодексі України – зокрема, сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Саме це завдання передбачене заходом 3 пункту 105 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. Саме це передбачено в законопроєктах 3316, 3316-2 та 3316-3, нещодавно поданих на розгляд Верховної Ради.
З глибокими сумом ми бачимо, що українські релігійні активісти, церковні лобісти та представники українських церков розгорнули дезінформаційну кампанію щодо змісту та спрямування згаданих законопроєктів, вдаючись до маніпуляцій та відвертої брехні з однією-єдиною метою: не допустити ухвалення взагалі будь-якого закону, який би захищав від дискримінації та насильства ЛГБТ людей в Україні. Як це узгоджується з принципами добра, любові та справедливості які, нібито, мають сповідувати наші церкви, питання суто риторичне. Вони безпідставно звинувачують згадані законодавчі пропозиції у намірах обмежити свободи слова та віросповідання в Україні; вони перекручують зміст цих пропозицій, які спрямовані не на захист винятково ЛГБТ, а на захист людей будь-яких сексуальних орієнтацій та ґендерних ідентичностей; вони замовчують те, що вже зараз в українському законодавстві криміналізовані злочини ненависті, зокрема, за ознакою релігійних переконань. Супротивники законопроєктів 3316, 3316-2 та 3316-3 захищають насильство та ненависть.
На жаль, ми не бачимо адекватної реакції на ці огидні закиди з боку української влади – ні від уряду, Офісу президента, ні від законодавців. Втім, певну реакцію від законодавців ми бачимо – але, на жаль, не тих, хто поділяє сучасні європейські цінності, а лише тих, хто дотримується традиційних цінностей Русского міра, як ось народні депутати Олег Волошин, Святослав Юраш, Віктор М’ялик тощо. Проєвропейські депутати мовчать. Ми не бачимо роз’яснень позиції української влади у цьому питанні, спростування необґрунтованих тверджень релігійного лобі, рішучої відповіді закликам приєднатися до традиційних цінностей Русского міра та звернути зі шляху європейської інтеграції. Ми – правозахисні та ЛГБТ організації українського громадянського суспільства – готові допомогти вам у цій справі. Ми готові до відкритої дискусії та діалогу з релігійними активістами та представниками українських церков – проблема полягає у тому, що вони свідомо уникають такого діалогу. Якби ви посприяли налагодженню відкритої дискусії по цих питаннях, це було би в інтересах усього українського суспільства.
Проаналізувавши всі згадані законопроєкти, ми вважаємо, що найбільш вдалим і збалансованим є законопроєкт 3316-2, який взагалі жодним чином не торкається болючих для наших церков питань свободи слова, а також містить найбільш широкий та відкритий список ознак, захищених від нетерпимості. Ми просимо вас підтримати саме цей законопроєкт, який, до речі, побудований на пропозиціях Національної поліції України та вповні виконує відповідні положення Плану дій у сфері прав людини.
З повагою,
Андрій Маймулахін,
координатор Центру “Наш світ”
[email protected]
https://gay.org.ua/
+380 44 296-34-24
06.05.2020 р.
