Дослідження дітей в одностатевих парах говорять на їхню користь
Хоча супротивники рівності прав для ЛГБТ часто апелюють до нібито шкоди, що завдається дітям, які виховуються в одностатевих сім’ях, немає жодних переконливих досліджень, які би підтверджували їхню точку зору. Єдине широко відоме дослідження такого роду – Марка Регнеруса, професора соціології в Університеті штату Техас в Остіні – було піддане нищівній критиці з боку його колег, які, зокрема, виявили, що фактично Регнерус досліджував не одностатеві, а цілком традиційні різностатеві сім’ї, тільки неблагополучні, в яких один з батьків мав, крім сім’ї, також одностатеві зв’язки “на стороні”, а також низку інших грубих помилок у методиці дослідження та аналізі отриманих результатів.
Натомість, вже зараз існує чимало досліджень, до коректності яких наукове співтовариство не має зауважень, що підтверджують протилежну точку зору: діти, виховані в одностатевих родинах нічим не поступаються своїм одноліткам, які виросли у “традиційних” сім’ях. Нижче ми наводимо посилання на найновіші наукові праці такого роду.
Так, Національне довгострокове дослідження лесбійських сімей (NLLFS) в США стежило за життям низки лесбійських сімей з того часу, коли вони тільки починали планувати завести дітей наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Цим дітям тепер вже близько 25 років, і дослідники підтвердили, що й зараз у них все в порядку.
Порівнюючи їх з однолітками, які не були виховані одностатевими парами, дослідники не виявили суттєвих відмінностей стосовно “адаптивного функціонування (сім’я, друзі, подружні або партнерські стосунки, навчальні або трудові успіхи), поведінкових або емоційних проблем, балів за діагностичними шкалами психічного здоров’я або відсотком учасників із оцінками близькими до або в межах клінічного діапазону”.
У стислому викладі, найдовше з проведених досліджень одностатевого батьківства показало, що діти, виховані одностатевими парами, виявляються практично такими самими, як і всі інші. NLLFS має ряд обмежень: зокрема, відсутні одностатеві чоловічі пари, це не випадкова вибірка, сім’ї не були расові або економічно різноманітні. Однак, воно узгоджується з багатьма іншими дослідженнями, які виявили, що діти, виховані одностатевими сім’ями, виявляються цілком успішними.
Наприклад, дослідження, проведене в США, результати якого були опубліковані у 2016 році, яке спиралося на випадкову вибірку одностатевих сімей, виявило, що у дітей не спостерігалося різниці в результатах, навіть хоча в одностатевих пар було виявлено більш високий рівень стресу. Той факт, що цей стрес не призвів до менш сприятливих наслідків у дітей, говорить про стійкість цих сімей.
Ще одне подібне дослідження включало в себе суміш чоловічих, жіночих різностатевих пар, набраних через п’ять агентств з усиновлення, а також зібрало відгуки від вчителів дітей, щоби батьки не могли вплинути на результати. Дослідники не виявили жодних відмінностей серед усіх досліджених сімей у залежності від сексуальної орієнтації батьків.
Нарешті, одне з найбільших у світі досліджень одностатевих сімей, що було нещодавно проведене в Австралії, показало, що діти, виховані одностатевими парами, були у дійсності щасливішими та здоровішими, ніж їхні однолітки. Це виявилося вірним навіть для сімей з різним рівнем доходів та батьківської освіти.
