«Жарти» ненависті
15 січня майже одночасно у Києві та Запоріжжі були оголошені вироки у кримінальних справах по злочинах на ґрунті гомофобії та трансфобії, правовий супровід яких здійснює Центр «Наш світ». На превеликий жаль, у жодній з них правопорушники не були засуджені за єдиною на цей час статтею Кримінального кодексу України (ККУ), за якою теоретично можливо належно кваліфікувати гомофобні або трансфобні мотиви злочинців – вочевидь тому, що в Україні наразі не було жодного вироку за цією статтею стосовно такої категорії злочинів. Йдеться про сумнозвісну та недолугу статтю 161 ККУ «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками».
Тривалий суд
29 березня 2017 року на двох геїв, які у романтичному настрої прогулювалися Гідропарком (традиційне місце зустрічі геїв у столиці), напала організована група з трьох молодиків: образи у зв’язку з сексуальною орієнтацію, жорстоке побиття, пограбування – класика жанру.
На щастя, зловмисники були одразу затримані та навіть з самого початку слідства зізналися про наявність у своїх діях гомофобного мотиву (ймовірно, розраховуючи, що це пом’якшить їхню відповідальність). Такі ж самі свідчення надали й потерпілі, а також поліцейські, які затримували нападників. Центр “Наш світ” вирішив надати правову допомогу постраждалим, і найняв для фахову адвокатку для захисту їхніх інтересів. Однак, незважаючи на всі її зусилля та рішення слідчого судді про відкриття провадження за статтею 161, слідство «не побачило» гомофобного мотиву злочину і направило справу в суд за статтею «Розбій». Вже після цього, за черговим рішенням суду, окреме кримінальне провадження за 161-ю все ж таки було відкрито, але це ні до чого не призвело, оскільки слідство всіляко саботувало розслідування, а розпорошувати свої невеликі сили між двома справами по тому самому злочину ми вважали недоцільним і вирішили сконцентруватися на тій справі, що вже була передана до суду.
Суд тягнувся більше півтора роки(!). За цей час вдалося отримати не тільки достатньо свідчень про гомофобний мотив злочинців, але й купу образ від підсудних та насмішок від їхньої адвокатки щодо сексуальної орієнтації постраждалих прямо під час засідань. До речі, варто відзначити мужність цих хлопців, які весь цей час брали активну участь у справі та не зламалися на півшляху, давши нам довести справу до проміжного вироку. Проміжного, тому що тепер ми спільно з ними будемо вже в апеляції намагатися кваліфікувати цю справу за статтею 161 ККУ та визнати гомофобний мотив цього злочину.
Щодо вироку Дніпровського райсуду міста Києва по справі № 755/7698/17: нападники отримали від 7 до 8 років ув’язнення, а постраждалим присудили по 30 тис. грн. компенсації за моральну шкоду.
«Ну, это в качестве шутки»
16 травня 2018 року у Запоріжжі в учасників Райдужного флеш-мобу було кинуто вибуховій пристрій. Постраждало декілька осіб, включаючи поліцейського, а «бомбіста» було відразу затримано.
На жаль, досудове слідство розцінило цей злочин як звичайне хуліганство, і з такою кваліфікацією справу було направлено до суду. Про статтю 161 ККУ не чули і в Запоріжжі. Лише після першого засідання у постраждалих з’явився адвокат, але єдине, чого вдалося добитися у суді, – визнання гомофобного/трансфобного мотиву злочину (це було прописано у вироку). Підсудний вів себе зухвало, перед постраждалими (навіть перед пораненим поліцейським) вибачатися відмовився, а свій вчинок охарактеризував як жарт.
За вироком Орджонікідзевського райсуду міста Запоріжжя по справі № 335/8002/18 підсудний отримав лише 17 тис. грн. штрафу. Докладніше див. тут:
http://genderz.org.ua/sprava-veselkovogo-fleshmobu-dobigla-kintsya-vinnogo-pokarali/
Чи варто махати кулаками після бійки?
За нашими багаторічними спостереженнями, злочини, скоєні за ознаками СОҐІ, складають значну частку від загальної кількості злочинів ненависті. Це також підтверджується статистикою ОБСЄ по Україні (див. діаграму).
Не в останню чергу це обумовлено тим, що по таких злочинах не винесено жодного вироку, в якому би чітко вказувалося, що це злочин ненависті, а не звичайна «хуліганка» або крадіжка.
Причин для цього багато: це й недосконале кримінальне законодавство, в якому відсутні будь-які згадування про мотив нетерпимості до СОҐІ як обставини, що обтяжує покарання; це й невелика кількість кримінальних справ, на яких можливо було би наочно продемонструвати як прогалини у законодавстві, так і небажання правоохоронних і судових органів відповідним чином розслідувати та карати такі злочини; це й небажання представників і представниць спільноти, які постраждали через такі злочини, ув’язуватися в багатомісячний марафон з відстоювання своїх прав з негарантованим результатом.
Однак, якщо ми самі не будемо ініціювати та контролювати розслідування таких злочинів, то нічого з міста і не зрушиться. Справді, це дуже складно – наражатися не тільки на бійку, а ще й довго «махати кулаками» після неї, відстоюючи свої права, – але іншого шляху немає.
P.S.: Крім справ, про які йшлося у цій статті, Центр «Наш світ» також захищає інтереси постраждалого у резонансній справі щодо нанесення ножових поранень гею в Києві у вересні минулого року (https://kyiv.npu.gov.ua/news/novini/kijivski-pravooxoronczi-vstanovlyuyut-prichini-konfliktu-ta-poranennya-xlopczya-na-pechersku-onovleno/). Цього разу поліція вже сама відкрила кримінальне провадження не тільки за статтею «Хуліганство», а й за «профільною» 161-ю. Наша задача – довести цю статтю до суду та отримати належне покарання для злочинців. До речі, «належне» не означає «максимальне» – головне, щоб суспільству був наданий сигнал, що злочини ненависті неприйнятні у сучасній демократичній державі, якою Україна намагається стати.
Читайте також:
Загроза онлайн
ЗЛОЧИНИ НЕНАВИСТІ НА ҐРУНТІ ГОМОФОБІЇ / ТРАНСФОБІЇ – ЩО ТРЕБА ЗНАТИ
ЯК ОСКАРЖИТИ ПРОТИПРАВНІ ДІЇ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІЦІЇ
ЧИ МОЖНА ЗАХИСТИТИ СЕБЕ ВІД ДИСКРИМІНАЦІЇ В ТРУДОВІЙ СФЕРІ?
